Володимир Шатайло служив у лавах 3-ї штурмової бригади. Мав позивний «Стікс». Останній бій прийняв на Донеччині 17 жовтня 2024-го. Поблизу села Колодязі.

46-річний воїн вважався безвісти зниклим більше року, рідні чекали на експертизи опізнання.

Родина Володимира виїхала до Німеччини через війну. Дружина розповідає: чоловік мав їхати до них з 13-річною донькою у відпустку в суботу, але в четвер його не стало. Подружжя планувало відсвяткувати срібне весілля, готували подарунки та будували плани подорожі.

«Ми з першого дня знали, що то він. Я проходила процедуру опізнання. Але то була протитанкова міна… тату у нього не було, просто опізнати теж було неможливо, тож довелось чекати ДНК», – каже дружина Надія.

Від початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт. Долучився до Національної гвардії, згодом перевівся. У мирному житті працював на підприємствах «Укрнафта», «Криворіжгаз» та «Метінвест».

Посмертно Володимира Шатайла нагороджено нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Прощатимуться із захисником 1 листопада 2025 року на Секторі почесних поховань Центрального кладовища Кривого Рогу.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким воїна. Вічна памʼять та шана!

Джерело: СВОЇ