У передноворічні дні Кривий Ріг отримав трагічну звістку: під час бойового чергування поблизу Херсона загинув солдат Ігор Гончаров. Йому було лише 31 — і цей вік залишиться назавжди нерозділеним між мріями про мирне життя та реальністю війни.

Його дитячі та юнацькі роки минули на Кіровоградщині. Свою трудову діяльність він розпочав на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, а згодом працював у Кривому Розі на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (ЦГЗК), зарекомендував себе як відповідальний і сумлінний працівник. У мирному житті любив рибалку, техніку, прості радощі й завжди був готовий підтримати інших.

У липні 2025 року він добровільно підписав контракт і став до лав Збройних сил України. Це було рішення мужності й честі — піти на фронт, знаючи, що його батько та брат також боронять країну. Для Ігоря це був вибір захистити родину, дружину Ірину та двох маленьких синів, для яких він був цілим всесвітом і опорою.

30 грудня життя воїна обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу. Тяжке поранення не залишило йому шансів. Разом із ним пішли мрії про мирне майбутнє, але залишилася пам’ять — світла, глибока й болісна.

Ігор Гончаров знайде вічний спочинок на Алеї Слави центрального цвинтаря селища Петрового. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто віддав життя за Україну.

Світла пам’ять і вічна шана Герою. Герої не вмирають.

Джерело: ТРК Рудана