На щиті повернувся додому 28-річний криворізький воїн Едуард Матвійчук. Наш молодий захисник служив снайпером-стрільцем у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Загинув 19 червня під Мар’їнкою на Донеччині. Сьогодні криворіжці зі скорботою провели його в останню путь.

До війни юнак закінчив автотранспортний технікум, працював на будівництві, мав кохану дівчину і мріяв про щасливе майбуття.

«Добра була, чуйна людина, – згадує родич Павло Настич. – Роботящий був хлопець, завжди допомагав друзям. Рішучий, трохи запальний, швидко приймав рішення: сказав – зробив. Мріяв побувати за кордоном, заробити грошей, щоб відкрити власну будівельну фірму. Ми з ним разом отримали водійські права, бо він дуже хотів машину. Але не встиг. Півроку тому Едуард пішов до військкомату, і коли звідти надійшов дзвінок – подався на фронт. Нам сказали, що помер він геройськи, стояв міцно і до останнього відстрілювався від ворога».

Чорне крило війни не оминуло сім’ю Матвійчуків. Шокований загибеллю хлопця його родич, Юрій Полинько.

«Ми земляки, – каже Юрій. – Його сім’я, бабуся й дідусь – із села Червоний Ранок на Широківщині. Він був улюблений син, дуже любив свою родину. Добра, світла людина. Спокійно пішов виконувати свою місію – захищати державу. Спочатку навіть мамі казати не хотів, щоб не хвилювати її. Ми сьогодні прийшли підтримати його рідних у такий важкий час. Шкода, що такі чудові хлопці гинуть».

Не може стримати сліз згорьована сусідка Ельміра Мамедова, на очах якої хлопчина зростав.

«Маленьким його пам’ятаю, з 7 років, він виріс у цьому дворі, діти гралися тут. Ми приходили до цієї родини святкувати Новий рік. Едуард був дуже спокійний і добрий хлопчик. Допомагав моєму батькові, коли виникали проблеми з технікою. Мені все ще здавалося, що він досі маленький, зовсім дитина. А він вже став таким дорослим чоловіком, погляд у нього змінився. Важко, не можу повірити в це горе».

У загиблого захисника залишилися батьки, старший брат і сестра.

Вічна пам’ять і шана Герою за захист рідної землі!

Джерело: ТРК Рудана