У Кривому Розі сьогодні прощалися з Ігорем Байсаловим – молодшим сержантом, бійцем 7-го окремого батальйону «Арей» УДА 129-ї окремої Бригади сил ТрО ЗСУ.
Родичі, друзі та побратими зі скорботою ділилися спогадами про криворіжця, котрий з перших днів повномасштабного вторгнення пішов боронити рідну землю. 8 липня його серце зупинилося – вороги обстріляли наших захисників із артилерії, чим і завдали воїнові смертельних ран.
Вдома на Ігоря чекали кохана дружина, син та молодша донечка. Жорстока війна завадила зустрічі… Натомість сьогодні – важке прощання.
Від болю всім бракує слів, але люди все ж ділилися теплими спогадами про нашого земляка, котрий віддав життя за наше мирне майбутнє.
Лідія Анісімова, директорка КЗШ №12, де навчався воїн, зізнається:
«Вимовляю ім’я Ігор, і в мене так тепло на душі! Дуже хороша дитина була. Навчався гарно, і як людина – був працьовитий, відкритий, доброзичливий завжди. Тільки позитивні спогади про Ігоря! Його всі любили, він завжди посміхався…»
Побратим полеглого бійця Олег згадує, як Ігор Байсалов (Друг “Десна”) наполегливо хотів доєднатися до Української добровольчої армії. Таке бажання виявив у лютому 2022 року. Доброволець раніше проходив строкову службу, був молодшим сержантом, тож зайняв посаду командира відділення.
«Навесні Ігор один із перших пішов з групою, яка воювала за визволення Херсонщини. Потім батальйон став підрозділом ЗСУ. Мій побратим воював у Запорізькій і Донецькій області. Там і загинув. Пам’ятаю його завжди усміхненим та веселим… Він ніколи не втрачав оптимізму».
Прийшли віддати останню шану Героєві не тільки побратими, але й посестри. Наталія каже, що познайомилася з Ігорем у Кривому Розі під час тренувань – він допомагав командиру.
«Життєрадісний, усміхнений… Буду пам’ятати його все життя», – з гіркотою промовляє жінка.
Друг дитинства Олександр, котрий тепер став ще й побратимом воїна, розповідає, що не лише на фронті воїн виявляв найкращі якості. Він був люблячим чоловіком і батьком, ніколи не здавався. Бойовий настрій – це його кредо і мирному, і у військовому житті.
Коли ворог відібрав життя нашого захисника, йому було лише 35 років. Це сталося поблизу села Макарівка на Донеччині. Вічний спочинок наш земляк знайшов на кладовищі «Всебратському».
Низько вклоняємося твоєму подвигу, воїне! Слава Герою!
Джерело: ТРК Рудана