Невичерпне горе приніс у криворізькі родини ненаситний, кровожерливий ворог. Сьогодні у місті провели у засвіти 62-річну Ірину Кіянчук, життя якої 31 липня обірвала ворожа ракета.
Жінкамешкала у квартирі на 5-му поверсі тієї самої багатоповерхівки, цинічно понівеченої російською ракетою. Ірина Борисівна – одна з шістьох безвинних жертв жорстокого теракту. Вона була талановитою і мудрою учителькою, 42 роки життя присвятила шляхетній педагогічній праці, вчителювала в Криворізької гімназії № 15 ім. Решетняка.
Відспівали пані Ірину у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, який вона відвідувала.
«Ірочка – це велика частина нашої сім’ї, – горює брат загиблої, Михайло. – На жаль, ворожа ракета забрала життя людини такої мирної професії – вчителя. Про неї знають у нашому місті багато, вона була чуйною і щирою людиною».
Не стримує гірких сліз колега пані Ірини, керівниця гімназії №15 Валентина Шевченко.
«Ми одразу зрозуміли, що поцілило в її будинок, бо ми їй телефонували, а вона не брала слухавку. Але ми ще сподівалися, що вона вийшла кудись, що вона жива. Ракета залетіла саме в її квартиру. Ірина була надзвичайна, особлива людина. Професіоналка, вчителька від Бога. З нею сьогодні прийшли прощатися стільки людей! Хлопці навіть з передової приїхали, щоб вклонитися її пам’яті. Більше 42-х років вона працювала у школі, з них 36 – завучем. Творча, відповідальна людина. Подивіться, скільки людей пишуть спогади у мережах, дякують їй за душевність!» – каже Валентина Григорівна.
«Це дуже велика втрата для нашої родини, – сумує невістка Анастасія. – Вона мене дуже любила. Без люблячої бабусі залишилися онуки: 9-річна Марія і 6-річний Михайлик. Її професія була її призначенням, вона любила дітей, робила все для учнів та онуків. Ми б хотіли, щоб ця недокраїна щезла з лиця землі, нехай вони відчуваються такий же біль, який переживаємо ми».
Важко переживає втрату близької знайомої Анна Устінова-Бойченко.
«Я її знала, як ще й до школи не ходила. Моя мама з нею товаришувала. Вона була така тепла, затишна, з нею зустрічатися було великою радістю. Я телефонувала до неї за порадами – Ірина Борисівна завжди була об’єктивною та справедливою. Вона огортала своєю любов’ю, мала багато доброти, кожну дитину вчила не лише науки, а вчила любити. Вона вірила в Бога, молилася за всіх, нікому не бажала зла. Вона була завучем і в недільній школі при цьому ж храмі. Важко жити далі, коли поряд немає такої людини…”
Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким загиблої. Вічна пам’ять…
Джерело: ТРК Рудана