На Краматорівському кладовищі у Кривому Розі – важке прощання. Рідні друзі та побратими прийшли вклонитися загиблому Героєві, який повернувся до рідного міста на щиті. Віктор Афендіков 7 серпня відсвяткував своє 33-річчя. Наступного дня він поклав своє молоде життя на вівтар майбутньої Перемоги.

Герой загинув у важкому бою поблизу Іванівського під Бахмутом. Був сапером, тож ніколи не боявся складнощів та ризику. Беріг життя побратимів, а самому не судилося повернутися живим.

Сергій, командир взводу, у якому служив воїн, ділиться щемливими спогадами.

«Вітюня» (це його позивний) – добродушний, героїчний, ніколи не боявся йти у бій. Ще й піхоту підганяв, заохочував виконувати свою роботу. Приєднався до нас під Маріуполем. Приймав участь у боях під Бахмутом, Угледаром, скрізь у гарячих точках… Хороший був боєць…» – у скупих словах командира глибока скорбота.

Вікторія – мати трьох дітей Віктора, кохана дружина, з якою він сподівався прожити разом усе життя. Молодшій донечці воїна ще не виповнилося й два роки.

«Я їздила до нього… 6 серпня бачила коханого востаннє…», – крізь сльози говорить жінка.

Хресна мати дітей Віктора згадує, яким він був гарним сім’янином, як мріяв побачити майбутнє своїх найрідніших. За те, щоб це майбутнє було мирним, військовий боровся, не жалкуючи себе.

Розтривожили тишу постріли. Це почесна варта віддає останню шану полеглому Герою.

Співчуття близьким. Низький уклін його подвигу.

Джерело: ТРК Рудана