У Спасо-Преображенському соборі Кривого Рогу сьогодні пройшла жалобна панахида за загиблим Анатолієм Чернишем. Біля труни полеглого воїна зібралися родичі, друзі, колеги та побратими. Вони вже ніколи не побачать рідної усмішки, не почують знайомого голосу… Анатолій поклав життя за наше мирне, переможне майбутнє.

До повномасштабної війни чоловік працював охоронцем у виправній колонії. З цією суворою справою може впоратися не кожен. Але, як кажуть колеги, він не тільки добре виконував свої обов’язки – був вірним товаришем, ніколи не підводив. У лютому вийшов на пенсію, а потім долучився до лав ЗСУ.

Віта, знайома Анатолія, не може стримати сліз:

«Дуже жаль… Йому б ще жити і жити… Добрий, щирий, працьовитий був…»

Людмила Павлівна з болем розповідає про свого зятя.

«Золота людина була! Завжди радий поділитися, допомогти. Добрий, відкритий. Гарний син… Не вірю, що його немає!»

Віталій, друг дитинства воїна, згадує, як зростали разом, в одному будинку, були, ніби брати. Тепер від світлого минулого лишилися одні гіркі спогади.

«Я дзвонив йому перед загибеллю. Тоді він ще був у навчальному таборі. А потім… дуже боляче».

Анатолій Черниш протистояв ворогові у складі Харківського підрозділу Нацгвардії України. На Запорізькому напрямку окупанти вкрили його взвод із «Градів». Відлік життя воїна зупинився на цифрі 46 років. До 47-ліття він не дожив два місяці.

Вічна пам’ять! Низький уклін нашому захиснику!

Джерело: ТРК Рудана