Криворіжці сьогодні, 19 січня, схилили голови в жалобі за полеглим 45-річним воїном Юрієм Граховським. Життя старшого солдата обірвав ворожий обстріл 12 січня біля с.Іванівське Донецької області. Наш земляк служив гранатометником протитанкового взводу штурмової роти.
Юрій народився у Кривому Розі. Родина Граховських переїхала в селище Петрове Кіровоградської області. Спочатку Юрій працював машиністом екскаватора у Петрівському кар’єрі. Разом із дружиною виховував 2 дітей, хлопчика та дівчинку. Згодом чоловік перевіз свою сім’ю до Кривого Рогу і влаштувався на Північний ГЗК.
Торік 12 січня чоловіка покликали на захист Батьківщини. І рівно за рік, 12 січня, життя нашого захисника обірвалося.
«Родина Граховських – це династія, яку добре знали на Центральному ГЗК. Юрій завжди йшов усім назустріч, спішив допомогти. Зараз я очолюю ветеранську організацію Петрівського кар‘єру, де працює також і його мама. І тому, коли б він не приїхав, коли б ми не зустрілись, перше, що питали: чим можемо допомогти. Він зробив абсолютно все, що міг, для своєї родини, для своєї Петрівщини, для свого Криворіжжя і, зрозуміло, для всієї держави. Він віддав найдорожче, що у нього було, – своє життя. Достойне, гарне, молоде», – сумує за Юрієм Оксана Богданівна, близька знайома.
Юрій був доброзичливим і приязним чоловіком, гарним працівником.
«Ми працювали разом на кар’єрі, машиністами на одному екскаваторі. До роботи він ставився сумлінно, до людей – з повагою», – згадує колега Юрія, Сергій.
Чоловік був порядним сім’янином, кохав свою дружину, любив діток і шанував батьків, – кажуть його добрі знайомі.
«Він завжди опікувався, в кого як справи. За можливості, часто навідувався до мами. Був щирим. Якщо потрібна була якась допомога, то не доводилося його довго просити. І він, і його жінка Анна – обоє були з відкритою душею», – ділиться теплим спогадом знайома родини, пані Світлана.
Провели Юрія у засвіти з військовими почестями, сумом і тугою – за гарною людиною, чоловіком і батьком, Воїном-захисником. Вічна пам’ять!
Джерело: ТРК Рудана