"Вижив в Афгані, а цю війну не пережив". У Кривому Розі попрощалися з Віталієм Колесніковим

Головна » “Вижив в Афгані, а цю війну не пережив”. У Кривому Розі попрощалися з Віталієм Колесніковим

“Вижив в Афгані, а цю війну не пережив”. У Кривому Розі попрощалися з Віталієм Колесніковим

Досвідчений військовий, який пройшов Афганістан, «міцний горішок» Віталій Колесніков повернувся додому на щиті. У це важко повірити родині, друзям і землякам, які нині прощаються з ним у храмі Божої Матері на Карачунах. Прихиливши коліно, криворіжці зустріли тіло Воїна живим скорботним коридором.

Сержант Віталій Колесніков (позивний Граф) був на фронті з перших днів війни, вже у березні 2022 він став до лав нашого війська. Служив командиром протитанкового відділення. Смерть наздогнала воїна при виконанні завдання у Костянтинівці Донецької області. Віталій Григорович отримав важкі травми і помер 13 червня у лікарні ім. Мечникова в Дніпрі. Йому було 56 років.

«Це була гарна й чуйна людина, турботливий батько і чоловік. Ворог забирає у нас таких чудових людей, – тужить за загиблим сваха Віта. – Він пройшов Афган і вижив, а тепер ця війна його забрала. Він на фронті вже третій рік, від самого початку. Не міг вчинити інакше – рушив захищати свою родину, Батьківщину. Ми з ним мало говорили про війну, коли приходив у відпустку, бо хлопці мають відпочивати від тих жахів».

Колеги Алла і Олександр працювали разом з Віталієм в одній бригаді на підприємстві Електроград.

«Віталій був слюсарем-електромонтажником, в його золотих руках горіла будь-яка робота – все, за що брався, умів добре зробити. Це Людина з великої букви, він нікого не залишав у біді, протягував руку допомоги. У нього було дуже тяжке життя, з Афганістану повернувся з пораненням, кульгав. І з початком цієї війни – знову у бій. Нічого не боявся, завжди йшов уперед, воював у гарячих точках», – діляться болем Алла і Олександр.

Пані Олена – знайома родини Колеснікових. Знала Віталія Григоровича як добру, порядну людину з чистим серцем.

«Із перших днів він боронив нас усіх там, де точилися дуже важкі й жорстокі бої. Він ішов туди, де пекло, не відсиджувався. Був такий собі «міцний горішок», тож ми всі сподівалися, що виживе і повернеться з Перемогою. Але сталось те, що сталось…», – сумує пані Олена.

Горюють за дорогою людиною дружина, донька і син. Вони так скучили й хвилювалися за тата, плекали надію дочекатись його додому живим.

Вічна пам’ять і шана вірному сину Криворіжжя!