«Я не знаю, як мені далі жити…» Криворіжці провели в останню путь нацгвардійця Юрія Попова. Серце військового зупинилося у Харкові, де він проходив службу. Далися взнаки поранення і серйозні хвороби.
Йому не можна було до армії, – тихо каже мама Юрія – Валентина Григорівна.
«У сина було серйозне захворювання серця, але він завжди йшов уперед. Дуже добрий був, ніколи не дратувався. У 18 років лікарі йому винесли вирок – до військової служби не придатний, але вже в 2015-му Юра пішов добровольцем в АТО. Через рік повернувся. В квітні 2022-го – знову на фронт, цього разу – в Нацгвардію», – розповідає пані Валентина.
У Кліщіївці уламком дрону, який впав, у Юрія вирвало шмат ноги. Поранення було важке, лежав у трьох шпиталях. Наполовину втратив слух, мав черепно-мозкову травму, але службу продовжив.
«Син помер прямо у кімнаті, де вони спали – раптово стало погано. Ні швидка, ні реанімація не врятували. Єдине, що залишилось в мене від сина – його вівчарка. Тепер вона зі мною. Як я буду жити далі – не розумію. Навіть уявити не можу, що він мені не подзвонить. Кілька років тому у мене померла донька, тепер втратила сина», – не може отямитись від горя Валентина Григорівна.
Він був кращим з найкращих, – хвилюючись, розповідає побратим Юрія – Олексій.
«Це була дуже завзята і хоробра людина. Які б завдання не отримував, все робив якнайліпше, не рахуючись ні з чим. Йшов до останнього. Він був справжній захисник своєї країни», – впевнено каже побратим.
Він нікому і ніколи не відмовляв, товариський, чуйний і дуже порядний був наш Юра, – згадує знайомий Станіслав.
«Чув за нього, що завжди відрізнявся надзвичайною хоробрістю і сміливістю. Він був справжній захисник своєї країни», – важко добирає слова Станіслав.
Похвали Воїна на Північному кладовищі.
Герої не вмирають. Вони йдуть від нас, не попрощавшись, щоб стати зірками в небі …
Джерело: ТРК Рудана