Від початку війни став на шлях боротьби з окупантом і гідно боронив свою Вітчизну криворіжець Леонтій Потьомкін. 6 липня ворог відібрав його життя під Часовим Яром. У зоні бойових дій, де загинув криворіжець, тривають інтенсивні обстріли, тож винести його тіло змогли лише нещодавно.
Сьогодні, 31 липня, багатолюдним жалобним зібранням криворіжці провели Героя за небокрай. Ні жінки, ні чоловіки не стримували сліз, прощаючись з рідною людиною, другом і Захисником.
«Я з Леонтієм разом був із 2022 року. Стояли під Кривим Рогом. Зараз ми воюємо під Краматорськом: я – в артилерії, він був у піхоті. Ми контактували телефоном. Гарна людина, вірний друг і дбайливий батько. Жодного поганого слова не скажу. 6 липня він перестав виходити на зв’язок. Але через обстріли дістати тіло не було можливості», – ділиться бідою від втрати побратима Василь Петрович.
Леонтій, чи Льоня, як його називали бойові товариші, був сержантом, командиром відділення.
«Та всі ми там просто солдати, – каже головний сержант Анатолій Сухий, військовий і колега Потьомкіна. – На початку війни Льоня пішов добровільно у 129-ту бригаду, не тікав і не ховався. Переніс він дуже багато, дісталося йому. Гарна була людина, маємо пам’ятати його. Ми й працювали разом, я був слюсарем по перевалці, наші дільниці були сусідніми. Льоня і працівником був гарним, і бригадира заміняв, добре знав свою справу і міг вирішити будь-яку проблему. Якби кожен із наших хлопців був саме таким, то й перемога була би ближчою».
До війни криворіжець більше 20 років працював різальником гарячого металу на Арселорі. Був завзятим, наполегливим та цілком віддавався своїй справі.
«Залишились дві доньки і син молодший, дуже схожий на батька. Льоня був справжнім чоловіком, нікому не завдавав образ. Казав нам: та не переймайтесь, ми тут під сонцем засмагаємо, все добре. Коли ми дізнались таку сумну новину, то сподівалися до останнього, що його знайдуть живим. Були навіть думки про полон, адже це краще, ніж померти», – горює за колегою Михайло Романішин.
Поховали захисника на Центральному кладовищі. Пам’ять про нього нестимуть у серцях його доньки, син і внучка. Не забудуть Воїна, який поклав життя за нашу свободу, усі криворіжці. Вічна слава!
Джерело: ТРК Рудана