У родині Старостіних – троє дітей: Вікторія, Настя і найменший Данько. У Кривому Розі вони вісім місяців.

Ходили по хатах, кликали на референдум. А тих, хто відмовлявся, погрожували вивезти. Я не схотів голосувати. «Чего ты тогда отсюда не выехал?», – з погрозою запитали. «Тут моя мати, мій дім», – відповів.  Росіяни уважно подивились на мене і порадили «подумать хорошо». Через три дні пообіцяли вивезти в бік Нововоронцовки, а вже звідти – на фронт.

«Краще я буду вже за своїх   воювати», – не стримався чоловік.

«Что ты сказал», – не повірив окупант. «Те, що чув», – відповів Олександр. Але так сказав, бо знав, що наші вже на підході.

«Було важко навіть на вулицю виходити.  Коли вони п‘яні стріляють у селі з автоматів прямо посеред вулиці.  Почувалися, як у себе вдома. Не раз питали, чого вивіз сім‘ю  не до Криму. Хвалилися, що підуть далі – до Кривого Рогу.

А як наші вже наступали, пів села стояло на вулицях. Раділи шалено. У нас біля траси стояли три російські гармати, які били по наших хлопцях. То я дзвонив братові і корегував, куди ЗСУ бити.  Ви знаєте, як душа раділа. Сказав, буквально через 5 -10 хвилин їм як насипали!  Гармати одразу розлетілись у різні сторони разом з ними.

Наші вже були в селі, а я  їду з роботи мопедом. Бачу, хлопчик стоїть, начебто цивільний, а на ногах берці. «Коли втік, перевзувся», – питаюся. Він – мені: «А откуда вы знаете?».

Вони тоді через степи втікали, навіть решітку з танку загубили. БТР у поворот не вписався біля ставка, вдарився бортом у деревину. Тоді цей хлопчина все зрозумів, автомат – в кущі, а сам – навтьоки. «Краще здамся в полон ЗСУ, бо вони всі там поляжуть», – вирішив.

Що перемога буде за нами, навіть не сумнівався. Бачив їхні війська, бачив наші. Різниця – шалена. Шансів у них немає, – каже Олександр Старостін. Навіть росіянин це зрозумів.

«Ваши работают намного лучше, чем наши. Заходит авиация, потом работают танки, потом артиллерия и идет зачистка. С вашей стороны потери минимальные. А наши идут в лоб – и все», – підсумував  окупант.

Місяць Старостіни вже разом.  Як зустрілись, плакали. Сьогодні дружина плете шкарпетки для наших захисників, передає хлопцям солодощі.   Родина мріє про повернення додому. І чекає звільнення усієї України, щиро вірячи, що це станеться найближчим часом.

Джерело: https://rudana.com.ua/news/cherez-try-dnya-my-vyvezem-tebya-v-storonu-novovoroncovky-ottuda-na-front-rodyna-pereselenciv-z