У Кривому Розі запущено процес перейменування місцевих топонімів, назви котрих пов’язані з рф та білорусією.

Втім, на переконання низки криворізьких громадських діячів, все відбувається за іншими принципами.

Зокрема, на цьому увагу акцентувала відома криворізька журналістка Ольга Гончар Хвостова:

«Ну, ми ж усі – діти криворізьких вулиць, так? Ще й тому нам не наплювати на наші вулиці та їхні назви. Місяць тому я публічно попросила Олександра Вілкула як голову Громадської ради при міськвиконкомі втрутитися в процес перейменування вулиць Кривого Рогу, де все сильно не ровно. Було схоже, що прохання почули – принаймні, таке враження склалося після того, як рішення про перейменування відправили доопрацьовувати.

Але минув місяць, 28 жовтня було призначено чергове пленарне засідання – а змінилося аж майже нічого. Так і не зібралася робоча група, яка мала ще раз обговорити й затвердити виправлений перелік назв більшістю голосів (а не так, як минулого засідання, коли голосували «заступники», а не самі члени групи).

Зміна лише в тому, що зі списку, який надіслали депутатам, зникло три вулиці – Лермонтова, Пушкіна та Водоп’янова, яким планувалося дати імена живих людей – Федосенка, Байдена Джонсона відповідно. Алілуя, звісно, але виходить, що ці вулиці викинули зі списку без погодження та затвердження робочою групою.

Свавілля замість порядку – це головний принцип перейменування в Кривому Розі. На жаль. Свавілля і неповага.

Стільки назв на честь героїв чеченського народу для центрових криворізьких вулиць – це протиставлення їх нашим, криворізьким і українським героям.

Коли замість назви вулиці Волгоградська відкидаються численні назви на честь українських героїв та патріотичних реалій – Чорнобаївська, Степана Бандери, Небесної Сотні тощо, – натомість просувається назва Вільної Ічкерії – це неповага і до українського, і до чеченського народів. Коли для назви вулиці Єсеніна відкидається ім’я видатного художника, лауреата Шевченківської премії, КРИВОРІЖЦЯ Григорія Синиці, а натомість усупереч громадському обговоренню протискається ім’я героя чеченського народу Джохара Дудаєва – це неповага і до Григорія Синиці, і до Джохара Дудаєва. Коли для назви сусідньої вулиці Рокосовського відкидається ім’я Героя України Віталія Скакуна, який підірвав міст Генічеськ – Арабатська Стрілка, ціною свого життя затримавши рашистську навалу, а натомість продавлюється ім’я чеченського героя Вахи Арсанова – це знов-таки неповага. Коли для назви вулиці Хабаровська замість запропонованої науковцями персони історика Володимира Антоновича і замість запропонованої мешканцями вулиці (і підтриманої переважною більшістю голосів) видатного тренера з рукопашного бою, місцевого мешканця Ігоря Новицького протискається спочатку ім’я чеченського діяча Руслана Гелаєва, а потім воно з якогось дива міняється на Хамзата Гелаєва – це просто пряма зневага і до обох панів Гелаєвих, і до українських діячів, і до всіх криворіжців.

Усі ці імена героїв чеченського народу можна було увічнити в інших назвах, скажімо, вулиці Салтикова-Щедріна, де розташована мечеть, або вулиць Інгуської чи Новгородської в Металургійному районі чи вулиці Невська або кільця 129-го кварталу в Покровському районі. Навіщо так топорно «прічінять добро», якщо наперед ясно, що нічим, крім спротиву, це не закінчиться?

Ніхто так і не пояснив, чому було не зробити громадське обговорення, як у багатьох інших містах, – за допомогою електронного голосування на зразок того, як у нас голосують за Громадський бюджет або за петиції. Не пояснили, чому було порушено озвучений головою робочої групи регламент подачі пропозицій та голосування за них. Я маю на увазі зокрема ситуацію з вулицями Кисловодською та Хабаровською, де люди ретельно дотримувалися оприлюдненого порядку, де було більшістю голосів підтримано їхні пропозиції – але зрештою ними було знехтувано. Влада пропонує порядок – і сама його порушує. При цьому нічого не пояснює.

Це лише маленька частина проблем, які виявилися в процесі перейменування. Вулиці чекають назв, у яких будуть увічнені видатні українці та українки та визначні події нашої історії. Люди чекають справедливості, за неї б’ються і гинуть наші хлопці й дівчата. Бо всім нам жити на цих вулицях, ростити тут дітей і онуків і пишатися нашим українським Кривим Рогом.

Тож я ще раз прошу і Олександр Вілкул, і всіх, хто має відповідні повноваження: зупиніть це свавілля. Дайте криворіжцям відкрито і прозоро вирішити, на честь кого і чого будуть називатися вулиці Кривого Рогу».

Слід зазначити, що сьогодні, 28 жовтня таки відбулась чергова сесія міської ради в закритому режимі. Серед півсотні ухвалених рішень – одне, без перебільшення, історичне. Про перейменування 184-х об’єктів топоніміки, головним чином вулиць, а також майданів, площ, скверів та провулків.

Свою оцінку результату надала відома журналістка та депутатка Криворізької міськради Наталія Шишка:

Відтепер, криворіжці, у вас є сквер Служби Безпеки України, сквер Криворізької поліції, сквер Патрульної поліції, сквер Військових частин Державної спеціальної служби транспорту. А також є вулиця Жака-Іва Кусто (Сибірська), Хамзата Гелаєва (Хабаровська), Анатолія Шершньова (Шостаковича), Федора Караманиця (Ватутіна), Ханів Гераїв (Вольська), Підрозділу «Альфа» (Геленджицька), Автомеханічна (Кисловодська), Вахи Арсанова (Рокосовського), Шейха Мансура (Камчатська), 8-го навчального центу ДССТ (Пугачова) і багато інших з новими назвами.
При цьому залишаються вулиця Пушкіна (планувалася Байдена), Водоп’янова (планувалася Джонсона), Лермонтова (планувалася Федосенка). Їх взагалі вилучили з переліку таких, що перейменовувались цього разу, оскільки цим трьом вулицям планувалось дати імена живих людей. А це прямо заборонено законом.

Однак перейменування здійснено з грубим порушенням законної процедури ухвалення подібних рішень міською радою. Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» визначено, що у випадках, коли суб’єктом присвоєння імен є міська рада, вона попередньо розглядає подання щодо присвоєння імен, з якими до неї має звернутись міський голова (в нашому випадку особа, яка тимчасово наділена повноваженнями міського голови). Подання, згідно з законом, має містити інформаційну довідку про особу (іменем якої називається вулиця чи інший об’єкт топоніміки),узагальнені зауваження і пропозиції, що надійшли під час обговорення.

Жодного подання по жодному об’єкту міський голова не надав. Депутати зробили вигляд, що вони і так знають і про Хамзата Гелаєва, і про Ваху Арсанова, і навіть про Фросину Січкар (Омська)! А комусь, може, просто пофіг або й какая разніца. Але завтра, коли перейменування торкнеться кожного мешканця вулиці, про особу, іменем якої вулиця названа, запитають спочатку вони, потім інші члени територіальної громади. А прийде час – запитають нащадки, чому вулиця носить саме таке ім’я. Оці подання, які мали б піти в архів і стати історією, і давали б відповіді на ці питання.

Юрій Григорович щось там у президії розказував про хороших людей і хороших лікарів. Та нема питань! Як і офіційних подань щодо найменування вулиць їх іменами не було.

Не хочу повторювати банальність про те, що в історію можна увійти, а можна вляпатись. Але, принаймні, хоча б такі рішення мали б ухвалюватись красиво. Але очевидно, що не цього разу. Це я вже не говорю про те, як були відревізовані результати громадських слухань там, де схвалені ними назви не співпали з тими, що народилися в одному кабінеті і в одній голові.

Щодо мене, то я є прихильником дерусифікації і деколонізації топонімічної карти міста. Однак вимушена була не брати участь в голосуванні, щоб не легітимізувати ухвалення рішення з порушенням законної процедури. По-друге, моє право як депутата визначитись та проголосувати по кожному об’єкту окремо було порушено: всі об’єкти, що перейменовуються, були гамузом включені в один проект рішення. Тобто, депутат мав проголосувати один раз за 184 об’єкти. А якби ви були, скажімо, щодо 180 нових назв – «за», а за чотири – «проти», а голосувати можна тільки за 184 одночасно, як би вчинили ви?».

Повний список нових топонімів тут