У секторі почесних поховань Центрального цвинтаря Кривого Рогу спочиватиме ще один Герой, що захищав свободу української землі. Вахід Азім Огли Азізов цілком присвятив свою силу та мужність другій Батьківщині Україні, хоча за походженням належав до азербайджанського народу.
З ним прийшли попрощатися рідні та друзі, а також численні представники азербайджанської діаспори у Кривому Розі.
У останній путь сьогодні провели ще одного Героя, який не вагаючись віддав життя за Україну. Вахід Азізов приїхав до Кривого Рогу у 20-річному віці з Азербайджану. У нашому місті чоловік відслужив у армії, познайомився з дружиною та став батьком двох дітей – сина та доньки. Мужньому воїнові було 56 років. У мирному житті він займався будівельним бізнесом, допомагав нужденним, мав багато планів. Але їх зруйнувала війна.
22-річний син загиблого Азім Вахід Огли розповідає про подвиг батька, про його незламний дух, про щире серце, у якому жила любов до землі, що стала йому рідною.
«Коли почалася війна, батько нікому нічого не сказавши пішов до військкомату. Каже, я записався до тероборони Кривого Рогу. Потім вирішив, що час рушати на передову. Воював на Луганському напрямку. У Соледарі потрапив у засідку, але йому і ще шістьом воїнам вдалося вибратися. Він ніколи не здавався, коли телефонував, то усміхався, жартував і обіцяв скоро повернутися. З 18 жовтня зв’язок із татом перервався. Загинув під Бахмутом. Він всім допомагав, був веселий, радісний, суворий, коли це потрібно…»
Син воїна поділився з нами зворушливою історією про те, що татко носив у одязі листа від мами. Кохана дружина писала Вахідові, що Аллах його збереже, і він обов’язково повернеться додому. Саме в той трагічний день чоловік взяв іншу куртку, і листа не було з ним на полі бою.
Боротьба з ворогом під час повномасштабної війни – не перший бойовий досвід полеглого захисника. В 2019 році він разом з братом вже боронив Україну у ООС. Брат покійного зараз воює на Донецькому напрямку, продовжуючи виборювати свободу нашого народу, за яку Вахід віддав життя. В груди Герою влучив уламок снаряду під час мінометного обстрілу наших позицій. Тож у 92-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» більше немає сміливого і вправного водія БТР, друга і побратима.
«Він запам’ятався нам справжнім воїном, сильним чоловіком. Дуже любив Україну, тому без роздумів вступив до лав ЗСУ, – говорить побратим загиблого Нагід. – Ми втрачаємо кращих».
Погоджується з Нагідом й Каламадін Агаєв, який є представником азербайджанської діаспори у нашому місті.
«Хороший сім’янин, вірний друг, відповідальний громадянин, – пояснює зі скорботою і болем про бійця. – Він був активістом нашої діаспори. Пішов захищати свою родину і всю нашу Україну. Україна також наша Батьківщина, і ми, азербайджанці з українцями, стоїмо разом проти нашого спільного ворога-окупанта. І будемо стояти до кінця!».
Присутні зізнаються: важко повірити у те, що людина, яка допомагала у лікуванні хворих діток, завжди підтримувала інших і подавала приклад людяності і патріотизму, пішла у засвіти назавжди. Так рано. Але в ім’я великої мети. Над могилою Героя майоріли два прапори – український та азербайджанський. Вони були однаково дорогі загиблому. Вічна слава і пам’ять нашому захиснику! Його подвиг незабутній!
Джерело: https://one.kr.ua/news/43878