Вранці 27 вересня розпочалась траурна панахида за Євгеном Бриляком. Труну з тілом чоловіка доставили одразу на Центральне кладовище, де у секторі почесних поховань провели церемонію відспівування. Потім присутні попрощали з полеглим воїном та його поховали. Віддати шану полеглому бійцю прийшли рідні та близькі, односельчани, які змогли виїхати з окупованої території.

Євген Бриляк народився й виріс у селищі Гаврилівка, що на Херсонщині. За словами близького друга, в 2014 році чоловік добровільно пішов боронити державу у зону проведення АТО. З часом він вирішив стати професійним військовим, навчався й приєднався до відповідної частини в Нікополі. Коли почалась повномасштабна агресія рф, наш захисник знов добровільно відправився протистояти ворогам.

«Він казав «Хто, як не я? Якщо я буду ховатися, то будуть всі ховатися, а вони прийдуть». Євген казав, що все буде добре й дуже хотів на малу Батьківщину до батьків, у Херсонську область, там він і загинув… Він був найкращий, завжди підтримував і пропонував допомогу, оберігав й захищав, залишиться найкращим», – сказала зі сльозами на очах молодша сестра полеглого воїна Людмила.
Спочатку Євген Бриляк від початку повномасштабного вторгнення перебував на східному напрямку, а нещодавно його перевели на Херсонський. Чоловік був сержантом-командиром 1-го відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти першого стрілецького батальйону. В останні дні життя захисник телефонував батькам й казав, що він вже скоро буде вдома, але цього не сталось.

За словами побратимів 21 вересня в одному з селищ Бериславського району Херсонської області ДРГ підійшла впритул до позицій українських воїнів і почався ближній та важкий бій. У 34-річного чоловіка було хороше екіпірування, проте ворожа куля пробила його і Євген Бриляк отримав смертельне поранення. У нього залишились батьки, дружина, двоє дітей.

У цей день простилися ще з одним воїном, який проживав у Кривому Розі – Сергієм Столярчуком. Панахида розпочалась біля будинку, а потім його тіло відвезли на місце останнього спочинку – у сектор почесних поховань на Центральному кладовищі.

«Знаю Сергія як чуйного й хорошого товариша, вірного друга. Усі були хорошої про нього думки… У період, коли Сергій проходив навчання, – казав «Треба йти та виганяти орків, звільнювати свою землю», – розповів колишній колега полеглого бійця Володимир.

«Сергій був у колективі променем сонця в похмуру погоду, завжди життєрадісним, кожному підіймав настрій. 1 вересня отримав контузію, після лікування вернувся до підрозділу», – відмітив в. о. командира взводу, в якому служив загиблий Герой, з позивним «Сухий».

Зі слів близького друга, Сергій Столярчука, чоловік народився у селищі Володимирівка Миколаївської області, але проживав тривалий час у нашому місті. 25 лютого прийшов у військкомат, аби стати на захист нашої держави – спочатку це була ТрО, а згодом вій увійшов до складу ЗСУ.

23 вересня з’явилась інформація про можливий прорив на частині лінії фронту на Харківському напрямку, тому командування ухвалило рішення відправити туди відділення, аби стримати окупантів. Наші військові потрапили під мінометний обстріл. Був там і Сергій Столярчук. Після першого обстрілу чоловік одразу відправився надавати медичну допомогу пораненому побратиму, проте у цей час стався ще один обстріл. Саме під час нього криворіжець отримав смертельне поранення й загинув.