7 вересня у Кривому Розі в останній путь проводжали Миколу Жорнового – Героя, що загинув 30 серпня, звільняючи Херсонщину.

Чоловік народився на Черкащині, але в юності переїхав до Кривого Рогу та віддав нашому місту кращі роки життя. Був приватним підприємцем, активно допомагав нужденним. Коли почалася антитерористична операція на сході нашої країни, не вагаючись пішов воювати. У 2015 році Микола був серед легендарних кіборгів, що боронили Донецький аеропорт, де й отримав поранення. Проте повернувся живим і почав продуктивну волонтерську діяльність, доєднався до Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО у Кривому Розі.

Звістка, що пролунала у нашій країні 24 лютого 2022 року, стала для Миколи Жорнового новим покликом до захисту Вітчизни. Спочатку він боронив рідну землю на Запорізькому напрямку, отримав контузію, але не полишив боротьбу. Його життя обірвав ворожий обстріл на Херсонщині. За два дні до загибелі Герой був вдома у відпустці, ніби, сам того не усвідомлюючи, прощався з найріднішими. 

Наталія Ямкова, сестра Героя, зі сльозами на очах розповідає про важку втрату: «Ми з двійняток, він мій любий братик… І він завжди переймався долею нашої країни. Казав, що буде війна, і тоді треба відразу йти захищати Батьківщину, бо хто, як не я? Мріяв про вільну, квітучу, заможну країну. Весь час просив, щоб ми всі сили клали на допомогу фронту. Ми теж любимо Україну і молимося, щоб смертей було якнайменше, щоб вони були недаремні. Знаємо, що буде перемога та віримо в наших хлопців».

Наталія впевнена, що братів подвиг ніколи не забудеться, що він загинув за майбутнє. 

Любов, давня знайома родини Миколи Жорнового, з болем добирає слова на прощанні: «Микола був справжнім патріотом України! Воював давно, мав поранення, але ніколи не здавався. Багатьом допомагав як підприємець. Яка в нього чудова сім’я… Та він без вагань відразу пішов а фронт нас з вами рятувати…»

Валентина Тютюнник, представниця Криворізької асоціації учасників бойових дій та учасників АТО, згадує, як вони разом з Миколою заснували Лігу підприємців, як допомагали людям. «Наш воїн був дуже чуйною і справедливою людиною, це велика втрата для всіх нас. Я хочу, щоб всі пам’ятали, якою ціною ми отримуємо мирне небо…», – з гіркотою говорить Валентина. Їй досі складно повірити в трагедію, яка сталася, адже під час останньої відпустки Микола заходив у гості, обіцяв повернутися, піти разом з друзями на відпочинок, на рибалку…

Коли труну з тілом Героя несли Центральним кладовищем, люди крізь сльози співали Гімн України. Проводжали нашого захисника на колінах, схиливши голови перед величчю його подвигу. У воїна залишилася дружина та двоє дорослих синів. Жінка зараз перебуває за кордоном, та веде активну волонтерську діяльність, як і заповідав її коханий. Матері сміливого криворіжця, що не жалкував життя заради волі України, вручили його посмертну нагороду – нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

Останній спочинок великого патріота та самовідданого захисника Вітчизни Миколи Жорнового – у рідній землі, в секторі почесних поховань Центрального кладовища. Криворіжжя пам’ятатиме про ціну миру та свободи!