23 березня життя Дениса Комара обірвалось ще в березні, проте тіло нашого земляка з окупованого нині Маріуполя вдалося забрати не одразу. Хлопець служив помічником гранатометника окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України. У нашого військового був позивний «Борман». 25-річний Денис Комар воював з окупантами в східній частині Маріуполя, коли російський снайпер влучив йому в голову.

7 липня у нашому місті Дениса Комара проводжали в останню путь. Труну із тілом полеглого воїна доставили на Центральне кладовище. Саме у секторі почесних поховань хлопець знайшов останній спочинок. Священнослужитель провів церемонію відспівування, а після всім присутнім дали можливість попрощатись з бійцем. 

«Брат був опорою нашої родини, захисником не тільки нас, а й усієї держави. Я їм дуже пишаюсь, як і усі ми. У нас було багато спільних інтересів. Дуже шкода, не хочеться його відпускати. Дуже хороший був, його всі любили, був душею компанії. Денис шість років служив Батьківщині, був справжнім патріотом й любив свою країну. Мій брат Герой, як і усі ті, хто віддав свої життя у війні», – розповів молодший брат полеглого бійця Данило Давиденко.

За словами присутніх, полеглий воїн був два роки у «Правому секторі», вдома знаходився рідко. Він дуже полюбляв спорт, зокрема футбол. Напередодні бойових дій планував із друзями відправитись закордон на відпочинок. 

«Денис був найвеселішою людиною, яку я тільки знала у житті. У компанії з ним день не міг пройти погано. Денис був завжди веселою й радісною людиною. Це дуже велика втрата для нашої родини, мого чоловіка, який є найкращим другом Дениса. Чоловік досі не може отямитись після втрати. Я дуже пишаюсь Денисом, дуже шкода», – відмітила подруга Дениса Комара Катерина.

Ще в 19 років Денис Комар обрав шлях військового. Перед початком повномасштабного вторгнення наш військовий дислокувався в Одесі. А із початком війни відправився боронити нашу країну від загарбників. Хлопець мав бойовий досвід в гарячих точках, тому його направили протистояти ворогам у Маріуполі. В нього залишився молодший брат, троє сестер та мама.

«Ми служили із Денисом разом, дуже добре були знайомі. Він був одним з найкращих синів української нації. Нажаль, найкращі вмирають одними з перших. На Дениса завжди можна було покластись, як у бою, так і у житті. Я знав, що він завжди міг мене «прикрити», завжди міг розраховувати на нього. Коли я отримав поранення, Денис допоміг з евакуацією, прикривав мене… Саме завдяки таким хлопцям ми тримали оборону Маріуполя понад 80 діб. Ми будемо продовжувати боронити державу від ворогів та обов’язково помстимося за Дениса», – наголосив бойовий побратим загиблого хлопця з позивним «Камікадзе».

Президент України посмертно нагородив Дениса Комара орденом ІІІ-го ступеня «За мужність».