Чиновники Інгулецької райради продовжують низку розповідей про «нових криворіжців», як їх зараз називають у нашому місті. Тобто – внутрішньо переміщені особи, котрих гостинно прихистив Кривий Ріг.

Це – Валерія із Краматорська, і на сьогодні вона може святкувати вже три своїх дні народження. Другий – 10-го лютого 2015-го року, коли потрапила під артобстріл і дивом вижила. Третій – 8-го квітня 2022 року, коли дивом не поїхала на залізничний вокзал, де потім трагічно загинули десятки людей, у тому числі і її знайомі…

Батьки залишилися в рідному місті, де вже давно немає газу та світла, а кожен день – неначе пекло. Валерія і сама не хотіла покидати Краматорськ, але була змушена зробити це заради донечки.

«До Кривого Рогу нас приїхало близько семидесяти краматорців, – розповідає наша героїня. – Інгулецький район зустрів усіх дуже привітно: надали безкоштовне житло, де були холодильники, бойлери, електрочайники, роутери – словом усе те, що потрібно для нормального життя. Ніколи не забуду доброту містян, такої підтримки ніхто не очікував. Жителі віддавали все, що могли, а коли ми зі сльозами на очах приймали цю допомогу, то плакали разом з нами».

Сьогодні Валерія не сидить склавши руки, а допомагає іншим переселенцям, у тому числі і тим, які приїхали з її рідного міста. Нещодавно її навіть нагородили подякою від військової адміністрації Кривого Рогу за активну волонтерську діяльність. Валерія потрохи звикає до життя тут, та все одно не втрачає за нагоди можливості хоч на день повернутися додому, як би небезпечно там не було.

Єдине запитання, яке постійно не відпускає: «За що?! За що ці знущання випали на долю українського народу?!». Та це запитання усі ми ставимо одне одному останні 160 днів. І навряд чи отримаємо на нього відповідь…

новини Кривий Ріг LIFE