Максим загинув на 41 році життя. Вперше він вирушив на фронт у 2014. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, боєць вирішив знову захищати рідну землю і прийняти свій останній бій. Вже 25 лютого він пішов до воєнкомату, а на початку квітня взяв до рук зброї та став безпосередньо на захист держави в лавах Збройних Сил. 

Максим Оприщенко був також козаком Інгульської паланки війська Запорізького низового, до якого вступив ще до 2014 року. У нього залишилася дружина та двоє доньок 13 та восьми років.

Рідні та друзі розповіли, що захисник завжди вирізнявся своїм оптимістичним настроєм, підтримував близьких, часто телефонував своїй мамі. Востаннє жінка змогла почути голос свого сина 24 липня. Вже 25 липня життя Максима обірвалося від рук російських ворожих військ.

Брат загиблого, який також захищає українську землю від ворога, розповів, що Максим був дуже доброю людиною, яка завжди намагалася всім допомогти. «Усі його любили і поважали. Я йому навіть по-доброму заздрив. Він зміг зробити своє життя, стати фахівцем своєї справи. До нього навіть зверталися люди похилого віку, щоб запитати пораду. Він міг порозумітися з будь-якою людиною. Я його відмовляв йти на фронт. Але він нікого не слухав, бо хотів боронити рідну землю», – розповів «Першому Міському» брат загиблого.

Побратим полеглого героя зазначив, що Максим двічі йшов на фронт, щоб захистити свою сім'ю та всю Україну: «Він зробив подвиг, він воював за Україну. Тепер ми маємо зробити те, що не встиг зробити Максим. Таким як Максим має пишатися вся Україна».

Голова Інгульської паланки війська Запорізького українського козацтва Василь Умриш поділився: «Йому не треба було нічого розповідати. Він завжди все робив грамотно. Він не чекав повістки з 24 лютого. Але, на жаль, трапилася трагедія. Війна забирає найкращих».