Сьогодні українці як ніхто розуміють що таке війна. Втрати рідних людей, страх від вибухів і пострілів стали буденністю, і наповнили новим змістом поняття «єдина країна» і «єдиний народ».

Українці знову повертаються до витоків національної історії, аби побачити власні здобутки й помилки та знайти приклади для подальшого розвитку, які довгий час приховувала радянська влада. Тепер ми як ніхто знаємо, що в спільній державі чужого болю не буває. Але процес такого переосмислення є довготривалим й хитким, і саме тому на допомогу молодому українському поколінню приходять досвідчені закордонні спеціалісти. В першу чергу, фахівці прагнуть показати істину й міфи подій Другої світової війни, яка вже багато років є «яблуком розбрату» між громадянами України.

В цьому році, до вшанування 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, по всій країні відбуваються заходи, які присвячені роздумам про холоднокровні вбивства нацистів, про долю тисяч жертв та роль висновків, які після Другої світової війни в Україні, нажаль, було зроблено не до кінця.

22 вересня в Національному музеї історії України (Київ, Україна) Інститут Кеннана (Вашигтон, США) за підтримки Посольства США в Україні організовал зустріч музеологів та реставраторів з різних регіонів країни з американськими спеціалістами в галузі музеології та архівствознавства, які презентували власний досвід роботи і проаналізували перспективи розвитку українських музеїв у майбутнє.

До інтерактивної творчої роботи було запрошено й Світлану Піддубну та Маріанну Шпак – співробітників криворізького Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» (Кривий Ріг, Україна).

Із привітанням до учасників форуму виступила Т. Сосновська, директор Національного музею історії України, яка зазначила, що лише через призму трагізму ми зможемо прогнозувати власне майбутнє. Сьогодні перед країною лежить завдання навчити дітей бачити спільну історію, в якій немає міфів та стереотипів.

І. Табаровськи, представник Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні, додала, що Україна йде шляхом переосмислення власного минулого, і закордонні спеціалісти готові допомогти їй в цьому. Вона підкреслила, що наша держава стає європейською, і саме тому ревізія поглядів на радянську історію є також важливим.

З дуже грунтовною лекцією «Втрачена сторінка: історія єврейських громад як частина загальнонаціональної спадщини України», яка була наповнена цікавими фактами та корисними порадами, виступив д-р В. Алцкан, директор міжнародної архівної програми наукового центру Меморіального музею пам’яті жертв Голокосту у Вашингтоні. Він визнав, що виставки та експозиції музеїв залежать від демократизації суспільства. В нашій державі ще 25 років тому не було таких здобутків як зараз, але навіть сьогодні виставкові зали не повністю демонструють весь спектр життя народу в контексті цивілізаційного розвитку та не зовсім глибоко відображають співіснування українців з представниками національних меншин, які були їхніми сусідами й родичами. Яскравим прикладом такої ситуації співмешкання на однієї території та не вирішення дискусійних історичних питань, є відносини між українцями та євреями. Фахівець вважає, що в нашій державі ще досі існують «незручні» теми історії, які місцева інтелігенція поки не готова обговорювати.

На сьогодні вихід з такої ситуації є. Існує дві незалежні країни – Україна й Ізраїль, які мають вести діалог про спільне історичне минуле, обговорювати абсолютно різноманітні аспекти життя, політки та економіки, де на історичному тлі існували конфлікти, здобутки та недоліки двох різних народів однієї території.

Д-р В. Алцкан запропонував перший крок до обговорення давно замовчаних тем, де будуть включені факти про вклад у розвиток країни українських євреїв, поляків та кримських татар. На даний час він, як спеціаліст, має кілька ідейних проектів, які й приїхав озвучити музеологам в Київ.

На його думку, перше, що необхідно зробити на загальнодержавному рівні, це підкреслювати роль у розбудові України не лише етнічних українців, а й представників національних меншин. Таким чином, історія набуде більш широкого контексту і позбавиться багатьох стереотипів, які до цього часу накладають відбиток на формування свідомості поколінь. На місцевому рівні музеологи та краєзнавці можуть включати в роботу артефакти приналежні до інших народів, які в радянський час навмисно приховувалися. Необхідно демонструвати макети етносіл, відображати побут і культуру народів, що були поруч з українцами постійно. До того ж, в об’єктах культурного чи релігійного значення (наприклад, синагогах) організовувати різноманітні українські заходи, аби знайомити населення з традиціями і звичаями, яким розвиваються в державі паралельно. Д-р Також американській фахівець радить розвивати туризм місцями культурних надбань представників інших національностей, аби іноземці приїжджали на батьківщину своїх предків.

Д-р В. Алцкан підкреслив: «Якщо цього не зробити зараз, то нове покоління України може залишитися із незрозумілим минулим».

Наступним доповідачем була д-р Л. Гордон, історик-архівіст, музеєзнавець з багатолітнім досвідом розвитку архівних й бібліотечних колекцій та створення музейних експозицій у США, Канаді та Росії. Вчена вже довгий час відслідковує логістику роботи музеїв світу, і українських включно. Тому на заході вона показала переваги й недоліки в роботі музею як цілого складного організму.

На сьогодні дуже важлива емоційна сфера закладів такого типу, бо це саме те, що робить їх конкурентоспроможними. В світовій практиці музей як поняття вже давно виходить за звичайний простір, і саме цьому необхідно навчитися українцям. Д-р Л. Гордон порадила нашим спеціалістам перевести музейну справу на інтерактивні форми роботи та різноманітні акції, які зроблять відвідування цікавою грою для дорослих та дітей. Слід змінити радянський суворий тип екскурсовода на співрозмовника й навіть аніматора, що зможе не лише захопити розповідями, а й стане мотивацією для відвідувача, який захочу знову повернутися в музей.

Спеціаліст вважає, що музеологам України під силу такі реформи, і зовсім скоро музеї країни набудуть нового сенсу та змісту, і зможуть захоплювати перспективою, креативністю та культурним розвитком.

В цілому, захід який був покладений на такий собі міні майстер-клас для українських спеціалістів. Корисні поради та зауваження розширили світогляд музеологів та надихнули на зміни і перетворення, які в наш час дуже необхідні суспільству. Слід відмітити, що на впевненість у діях та починаннях учасників заходу неабияк вплинули віра закордонних друзів, які хочуть бачити Україну розвиненою і гідним партнером на світовому просторі.

Світлана Піддубна спеціально для Кривий Ріг LIFE