21 лютого до Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» відбулося засідання студентського клубу «КЕТЕР», присвячене другій річниці подій Революції Гідності.

Про це повідомляє директор Музею Світлана Піддубна.

Аби обговорити актуальні проблеми України на сучасному етапі історичного розвитку, до дискусії приєдналися не тільки студенти, а й громадські активісти, волонтери та учасники бойових дій в зоні АТО.

Захід розпочався із вшанування пам’яті загиблих на Майдані хвилиною мовчання. Після цього присутнім було запропоновано переглянути кілька відеороликів, які повертають до тих страшних, і водночас захоплюючих для українського народу подій. На відео було висвітлено різні позиції людей, які стали свідками революції в Києві. Власне це і стало одним із головних завдань дискусії: визначити чи є в українців право вибору бути зі своїм народом, чи проти нього. І особливо важливо проаналізувати, чи можуть військові не виконувати накази влади проти мирних протестів та демонстрацій.

Першою оцінку поведінки військових в подіях Майдану надала д-р філософії Ірина Корупятник. Вона порівняла дії українських силовиків «Беркуту» із вчинками німецькими солдатами періоду Другої світової війни. Ірина зазначила, що на сьогодні ми ще не можемо сказати впевнено, чи були всі військові на Майдані злочинцями. Але проблемою вибору серед українських військових «за» чи «проти» народу» стали або матеріальні складнощі, або не зовсім повне розуміння історичної значущості армії в боротьбі за інакше майбутнє для своїх дітей.

Присутнім історикам було поставлене питання, чи можуть вони спрогнозувати дії військових проти народу, якщо знову розпочнуться виступи народних мас. Д-р Роман Шляхтич зауважив, що зараз до Збройних Сил України вступає молодь, яка брала участь в подіях Майдану. Більшість з них патріотично налаштовані і безумовно переживають за долю українців, і, вважає він, що всежертовність Небесної Сотні навчили нас багатьом речам.

Андрій Новохатько, учасник бойових дій в зоні АТО додав, що після своєї участі у подіях під Іловайськом він точно знає, що при будь-яких обставинах та наказах, в першу чергу буде захищати народ.

Після таких цікавих думок в дискусію включилися і студенти-історики. Слід зазначити, що присутня на засіданні молодь є неймовірною силою українського руху, яка зародилася в Кривому Розі під час подій в столиці у 2014 році. Організувавши мирні акції на підтримку Майдану, вони змогли запалити навколо себе громадських активістів та журналістів. Масове виконання гімну у вищих навчальних закладах, заклики до свідомості населення – це лише частина роботи, яку організовували ці молоді люди.

Денис Войтович, студент історичного факультету, висловив думку, що в ті дні для них все здавалося романтичним і захоплюючим. Тільки сьогодні вже можна зробити висновки, побачити подальший розвиток нашої держави, і найголовніше – показати учням історію їх народу на прикладах живих свідків.

Поділилася своїми враженнями про революцію і громадська активістка Інна Корецька. В той час в Кривому Розі вона була співорганізатором акції «Підтримка Євромайдану». Дівчина згадала про реакцію населення на мирні виступи молоді та про власні враження від спостережень за процесом докорінного ламання ідеологічних стереотипів криворіжців.

З порівнянням ходу революції в Києві та в нашому місті виступив Юрій Діденко – учасник столичного Майдану. Він розповів про надзвичайну єдність українців в наметовому містечку, про відродження цінностей України, які довгий час були забуті. Юрій Тихонович зазначив, що з такими настроями, які він побачив і в Києві та Кривому Розі, на молодь чекає світле майбутнє. До розповідей про атмосферу Майдану приєднався і учасник бойових дій в зоні АТО Станіслав Полюхович. Його теж дуже вразили емоції, які він відчув поруч з усіма, хто приїхав на підтримку Києва з усіх куточків країни. Тоді Станіслав зрозумів для себе найголовніше: «Україну можна зрозуміти лише серцем». Вже пізніше він продовжив боротьбу на Сході держави добровольцем.

В ході обговорень в наймолодших учасників дискусії – школярів, виникали найрізноманітніші питання, на які дорослі охоче відповідали та давали поради.

Аби завершити засідання дискусійного клубу позитивним акордом, присутнім було запропоновано колективними зусиллями зобразити на малюнках власне бачення майбутнього України. Всі виконували завдання активно та весело, використовуючи в малюнках лише яскраві фарби. Після такого воркшопу групи мали презентувати результати своєї творчості. Цікаві і дотепні, жартівливі і серйозні прогнози надали учасники дискусії. Зійшлися в найголовнішому: вже зовсім скоро Україна буде сильною і багатою, квітучою, і патріотичною, і найважливіше – мирною державою для своїх теперішніх та майбутніх громадян!