«Фраза «Ложечку за маму, ложечку за тата» звучить як мантра. Але ні казки, ні погрози не допомагають. Обід уже не трапеза, а тортури. Але це можна змінити!», – переконана дитячий лікар з Кривого Рогу Світлана Куніцина.

Вона систематично в соцмережах підіймає актуальні питання зі здоров’я та зростання дітей.

Цього разу про відому більшості батькам ситуацію – дитина відмовляється їсти:

«Я, як дитячий лікар чимало разів чую: «Дитина погано їсть, нагодувати ціла проблема»…

Звичайно на прийомі в дитячого лікаря по-перше треба з`ясувати, є в дитини чи ні якась медична причина для цього.

І скажу відверто, найчастіше це цілком здорові діти. Дуже важливо, як дитина розвивається, набирає вагу, активна чи ні, тобто є в неї сили на повноцінне життя? Як правило, діти-малоїжки активні, рухливі непосиди, а значить той їжі, що вони їдять, їм вистачає. А ще важливо подивитись на батьків, на їх вагу зараз і запитати – а як вас годувала ваша мама, не скаржилась вона, що їй доводилося “танцювати” щоб нагодувати вас в дитинстві?

Насправді багато хто з малюків-малоїжок харчується досить і повноцінно. Тому перш ніж впадати в панічний стан, спробуємо визначити, а чи справді дитина недоїдає?

Мало чи ні: як визначити?

Майте на увазі, що йти на прийом до педіатра варто у випадках:

– якщо у малюка немає збільшення у вазі;

– якщо він категорично відмовляється від вживання будь-яких продуктів (наприклад, взагалі не їсть м’ясо чи молочну продукцію);

– якщо він млявий, похмурий, швидко втомлюється, тобто очевидно, що дитина відчуває дефіцит енергії.

Якщо ви помітили ці тривожні дзвіночки у поведінці малюка, то разом із лікарем потрібно зробити все, щоб з’ясувати проблеми, пов’язані зі здоров’ям дитини.

Наприклад, у дитини може бути харчова алергія, лактозна недостатність. Якщо зі здоров’ям усе гаразд, то давайте розберемося, чому малюк сидить і колупається у тарілці із супом.

Зазвичай капризи щодо їжі починаються в 4-5 років, іноді з 2 років, і через роки два-три закінчуються. Але деякі діти виборюють аж до 9-10-річного віку.

Апетит у дітей від 2 до 5 років гірший, ніж у однорічних. Можна поясняти це тим, що дошкільнята ростуть повільніше, ніж малюки.

Якщо із здоров`ям дитини все в порядку, то можна поділіти таких малоїжок на дві категорії.

Капризує чи боїться?

1. Власник «капризного апетиту» (це перша група малоїжок) дуже вибірковий в їжі: він зазвичай їсть одноманітну їжу, на кшталт макаронів з сосисками або картопляного пюре з куркою, і відмовляється пробувати нові страви, вибираючи їжу за смаком, консистенцією, запахом. Може, наприклад, не їсть овочі, салати, м’ясо або страви, якщо вони пахнуть рибою. Однак якщо такого привереду годувати насильно, то нічого хорошого це не призводить. Як відомо, більшість дітей у їжі консерватори, тому подолати цю недовіру до нової страви потрібно за допомогою батьківської хитрості. Але про це трохи згодом.

2. «Страх їжі» найчастіше виникає у дитини, якщо цей процес пов’язані з поганими асоціаціями. Наприклад, його за обідом якось посварили або покарали, або він подавився якоюсь їжею, або його вирвало, наприклад, манною кашею під час сніданку. І з того часу їжа взагалі і каша зокрема міцно пов’язані з почуттям тривоги і страху. Особливо це притаманне малюкам (вони в основному складають другу групу малоїжок).

Очевидно, що дитина має повноцінно харчуватися. Тому що худенькі, бліді, малорухливі дрібнички, як правило, частіше стають жертвами будь-яких вірусів. Через те, що в організм надходить недостатня кількість необхідних корисних мінералів і вітамінів, імунна система організму втрачає свою захисну функцію. Малоїжка-школяр не лише пропускає заняття через часті хвороби. Йому взагалі важко дається навчання: через нестачу повноцінного харчування страждає і пам’ять, і увага.

Дитина має право!

Насильно годувати дитину не можна! Ні крики, ні шантаж у цій важливій справі не допоможуть. Навпаки, це лише ще більше вганяє дитину (та і батьків) у стрес. У малюка виникне стійка огида до процесу харчування, і з цим буде складніше боротися. Тому треба взяти себе в руки і не змушувати дитину їсти через силу. Не хоче – не треба: нехай нагулює апетит. Не звертайте уваги на зітхання бабуси: «Як же він без обіду?! Вже три години, бідолашний, не їв нічого!»

Якщо дитина хворіє і відмовляється їсти – це нормальна реакція організму, який таким чином зберігає свої сили для боротьби з хворобою.

Важливий момент (не всі дорослі готові з цим упокоритися): дитина має право на власні смакові уподобання. Якщо ми любимо гриби або оливки, це не означає, що наші діти зобов’язані успадкувати цю любов. Якщо дитина відмовляється їсти, наприклад, пельмені (а для сім’ї це коронне блюдо), змушувати не треба. Однак не втрачайте надії і пропонуйте нові продукти – спокійним голосом, до 3-4 разів за обід. Рано чи пізно, але “фортеця” впаде, і пельмені можуть стати у його меню фаворитами. Якщо ж дитина “тримає оборону”, треба відступити.

Головне завдання налагодити режим харчування: цілком достатньо годувати дитину 5 разів на день (3 основні прийоми + два легкі перекушування). А от між їжою давати нічого не можна! Навіть якщо дуже хочеться…

Найчастіше сідайте всією сім’єю за стіл – хоча б снідайте і вечеряйте разом з дитиною. Такий приклад буде дуже заразливим.

Більшість проблем маленьких дітей – це проблеми батьків, як кажуть психологи. Часто варто нам, батькам, змінити свою харчову поведінку та звички, і проблема недоїдання у дитини зникне з часом.

6 батьківських хитрощів

1. Обмежити перекушування

Не радіти, якщо дитина заморила черв’ячка чіпсами, сухариками чи солодким йогуртом. Така їжа не надто корисна навіть для дорослого. Тому найкраще малоїжку не розбещувати ласощами. Якщо прокинувся апетит, годуйте нормальною їжею. Школяру, наприклад, для перекусу запропонуйте яблуко, банан, горіхи та сухофрукти.

2. Нагуляти апетит

Якщо дитина мало рухається, не гуляє на вулиці, а сидить біля комп’ютера, вона витрачає мало енергії. То звідки ж взятися апетиту? Тому більше гуляйте із дитиною на свіжому повітрі. Запишіть його на танці, спортивний гурток. Якщо дитина не їсть вранці, швидше за все, вона просто не прокинулася. Будить його раніше. Зробить з ним гімнастику, щоб малюк встиг і прокинутися, і зголодніти.

3. Розмір порції має значення

Не потрібно в дитячу тарілку накладати стільки ж каші, як і татові. А є ще хитрість: поміняйтеся з дитиною тарілками. По-перше, у чужій мисці каша буває смачнішою. По-друге, маленька порція на тарілці для дорослого не така страшна.

4. Краса страви та сервірування

Каша у вигляді кумедної мордочки, котлетка у вигляді їжачка, овочі у вигляді квіткової галявини – така кулінарна краса сподобається будь-якому привереді. А якщо “противна” каша викладена в тарілку з улюбленими мультяшками, тобто її набагато цікавіше. Потрібно ж з’ясувати, хто сховався на дні тарілки!

5. Експериментуйте! Фантазуйте!

Не варто стрибати з бубном перед привередою. Однак ми можемо вигадати чарівні історії про макаронину Ірішку або синьйора Помідора. Або почитати дитині кулінарні казки про їжу (обов’язково до обіду!). А ось годувати його під мультики не варто. Тому що при такому годуванні він просто не включає режим прийому їжі, відволікаючись на картинки, що швидко змінюються. Якщо він звикне їсти перед телевізором, то, ставши дорослим, не контролюватиме обсяг з’їденого. А це пряма дорога до переїдання.

6. Готуйте разом!

Процес приготування та прикраси страв, сервірування столу цікавий для дітей. Тим більше, все, що приготовлене своїми руками, дитині хочеться спробувати. А ми знаємо: ці шедеври найсмачніше», – доктор Світлана Куніцина.