За старих часів у самому Кривому Розі та в його околицях знаходилося безліч заводів з виробництва черепиці та цегли. Більшість цегельних виробництв була машинною, але на деяких цегельних заводах Криворіжжя робили цеглу виключно ручним способом. Зокрема, ручне формування цегли у дореволюційному Кривому Розі робили на цегляному виробництві Сергія Колачевського. Не дивлячись на те, що виготовлення цегли в дореволюційний період була ручною, властивості цегли були дуже високої якості. Багато цегли збереглися і в чудовому стані до 21 століття.

Даталі розповіли на kryvyi-rih.one.

Цегеляні заводи на території Кривого Рогу

На території Кривого Рогу, як у дореволюційний період, так і після, знаходилося безліч цегельних заводів. Ряд заводів розташовувався неподалік залізничної станції Долгинцево. Зокрема, тут знаходилися заводи: Іванових, Образцова, Лібермана, Кана, Дунаєвського. У дореволюційний період справжнім центром цегляного, а також черепичного виробництва на околицях Кривого Рогу вважалося село Лозуватка. Там було близько восьми великих заводів.

Не менш важливі дореволюційні будівельні центри знаходились у районі залізничної станції Кривий Ріг (Кривий Ріг-Західний), а також у районі села Гданцівка, Олександрійського повіту. Кілька цегельних заводів знаходилося ближче до Шимановського роз’їзду та до села Рахманівки. Цегляні виробництва були в районі Радушного, Апостолова і Єлизаветполя. У південній частині Кривого Рогу розташовувалися цегельні заводи німецьких колоній Заградівка і Кронау. Про це пишуть у науковій праці “Цегла та черепиця дореволюційного Криворіжжя”.

Виробництвом цегли та черепиці у дореволюційний період займалися і в північній частині Кривого Рогу, зокрема поблизу Веселих Тернів. Там їх також було кілька:

• на хуторі Червона Балка – цегельний завод Олексієнко;
• у селі Веселі Терни – цегельний завод Курдубана;
• на хуторі Котлова, Весело-Тернівської волості – цегельний завод Курдубана;
• у маєтку Ново-Павлівка – цегельня Харина;
• у верхів’ях балки Грядкуватою – цегельний завод невідомого заводчика;
• у німецьких колоніях Баратов та Шляхтін;
• на станції Колачевське – цегельний завод Колачевського.

Ручне формування цегли в Кривому Розі

Серед усіх цегельних заводів, які функціонували у Кривому Розі наприкінці 19 століття та на початку 20 століття був одні по-справжньому унікальний цегельний завод Колачевського. На ньому формування цегли здійснювали виключно ручним способом. Така робота навіть на кінець 19 століття могла б здатися застарілою, так як у виробництво цегли було давно впроваджено машинне формування. Але незважаючи на це якість цегли ручної роботи була в рази вищою. Про це пишуть в історичній групі “Криворізька старовина”.

У дореволюційний період формування цегли працівниками заводу здійснювалося за допомогою піддонної форми. Кожен формувальник на задові мав стіл на якому стояло корито з водою, качалка та пісок. Подібна форма для формування цеглини складалася з дощок у вигляді ящика, які по кутах були скріплені металом. На дні форми розміщували металеву пластину, яка містила опуклий напис виробника та номер формувальника.

За старих часів для виготовлення цегла ручної роботи, форморщик брав відповідну форму, змочував її водою, злегка посипав піском, брав відповідну суміш для цегли, також посипав її піском і з усієї сили кидав у форму. Далі формувальник, руками втоптував майбутню цеглу у формі, зайві деталі прибирав качалкою, а також злегка постукував форму по столу, щоб надати форму кутам. Далі форму з цеглою обережно викладали у відповідне місце.

У дореволюційний період на цегельному заводі формувальник за хорошої погоди міг виробляти понад тисячу одиниць цегли. Слабкі працівники виробляли за день до однієї тисячі одиниць цегли, а спритні формувальники за день могли зробити понад 2 тисячі одиниць цегли.

Джерело: kryvyi-rih.one