Трагедії, яка забрала мільйони життів і назавжди змінила хід історії.

Саме цього дня 1945 року підрозділ І-го Українського фронту під командуванням майора Анатолія Шапіро звільнив в’язнів найбільшого в окупованій Європі нацистського табору смерті – Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.

Про це нагадав голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук.

Анатолій Шапіро, українець за національністю, разом зі своїм загоном з боями прорвався до табору, розмінував підступи та особисто відкрив ворота табору “Аушвіц I”. За підрахунками істориків, з 1940 по 1945 роки до цього табору було депортовано щонайменше 1,3 мільйона осіб – євреїв, ромів, поляків, радянських військовополонених. З них 1,1 мільйона були страчені.

На момент звільнення табору смерті в ньому залишалося близько 7 тисяч ув’язнених – переважно дітей та непрацездатних. Решту гітлерівці або знищили, або вивезли до Німеччини.

У 2011 році Верховна Рада України ухвалила рішення про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту на державному рівні. Це день скорботи і нагадування про злочини, які не повинні повторитися.

Голокост – це не лише історія про біль і втрати. Це застереження для всього світу. Зло, якому дозволяють діяти безкарно, неодмінно повертається.

Історичні паралелі очевидні – масові вбивства, катування, знущання над мирними людьми та військовополоненими. Сьогодні наша держава знову бореться зі злом, яке прийшло під російським прапором.

Байдужість і мовчання – найнебезпечніші союзники жорстокості. Саме тому цей день – не лише день скорботи, а й день відповідальності. Відповідальності за те, щоб подібне ніколи не повторилося.

Пам’ять про жертв Голокосту має нагадувати всім: людяність, свобода і право на життя – найвищі цінності. І їх потрібно захищати щодня.

Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо.