У Кривому Розі за рішенням міської ради з бюджету територіальної громади виплачується допомога сім’ям загиблих у розмірі 20 тисяч гривень на поховання. І це єдина соціальна виплата, розмір якої через економічну скруту у новому році зросте з 20 до 25 тисяч, похвалилась нещодавно перед громадою директор департаменту соціальної політики Інеса Благун. Однак на фоні заяв можновладців про те, що попри війну Кривий Ріг залишається соціально орієнтованим містом, у «Домашнюю газету» звернулась бабуся загиблого Світлана Шиян, яка стверджує: їй виплатили 20 тисяч на поховання, а потім сказали, що вона їх має повернути. І це не якийсь унікальний випадок: так працює ця соціальна допомога.
Детальніше розвовіла журналістка ДГ Наталія Шишка.
“ДИТИНА ПРОСТО ЗГОРІЛА”
Внука Світлани Шиян Дмитра Регалина війна застала під час проходження строкової військової служби, до завершення якої залишалось два місяці. Та демобілізуватись хлопцеві не судилось: він загинув на другий день війни. Як зазначено в офіційному сповіщенні, залишаючись вірним присязі, виконуючи бойове завдання із прикриття повітряного простору, під час здійснення маршу він потрапив під обстріл ворожого вертольота.
Від моменту загибелі до дня захоронення пройшло майже 5 місяців. Через обвугленість тіла були проблеми з його ідентифікацією.
– Він залюбки пішов служити в армію, хотів стати військовим, вирватись із забитого села. Та на трасі Київ – Харків загинув. Дитина просто згоріла. Він круглий сирота, його батько, мій син, помер ще 11 років тому. А в січні 2022 року померла мати. Вони з села в Запорізькій області. Там у нього двоє братів: один мій онук, і менший – син моєї покійної невістки від другого шлюбу, вони з бабусею. Але їхнє село перебуває під окупацією. Мені довелось довго добиватись, щоб матеріал для ДНК-експертизи взяли у мене. Я не могла допустити, щоб внука похоронили у братській могилі як безіменного. Його тіло увесь цей час зберігалось в морзі Черкас, – розповіла Світлана Дмитрівна.
“КАЗАВ, ЩО ХОРОНИТЬ ПО 18-20 ЧОЛОВІК НА ДЕНЬ!”
– Так от привезли його в Кривий Ріг аж 23 липня, цього ж дня він був похоронений. Було все як належить: і хрест, і навіть капелан приїхав… Від міста дали мені на поховання допомогу 20 тисяч гривень, як усім дають. Я в соцзахисті розписалась. За що розписувалась, не знаю. І єдина в мене квитанція (акт про надання послуг – Авт.) – на яму. На 1930 гривень. Ще до того, як внука привезли, капітан з військкомату дав мені номер телефона фірми «Ритуал Плюс». І ритуальщик цей, Андрій, прізвища не знаю, сказав, що їхній буде катафалк і автобус. Я питала, скільки чого мені замовлять. Тих же вінків. Капітан мені казав, що буде по одному вінку від військкомату і військової частини, один від побратимів. Ще на один зібрали люди в під’їзді, і один від мене. Мало бути п’ять. Автобус був, тент для захисту від сонця, ноші – більш нічого. Решту необхідного я купила за свої кошти. Ви ж знаєте, що треба і платочки, і свічки… Ритуальщик казав, що привезе мені на все чеки. Хоча я думала і думаю, що таких хлопців мають хоронити безплатно. І я нічого в них більше не замовляла і не брала, ото автобус.
– Так от привезли його, накрили прапором, – продовжує Світлана Дмитрівна. – Спочатку були проблеми з виділенням місця для поховання, бо він, мовляв, не місцевий. Але це питання все-таки вирішилось, захоронили мого внука на Центральному кладовищі. А потім з мене стали вимагати оті 20 тисяч. Після похорону пройшов, може, місяць, може, трохи більше. Дзвонять: «Це із соцзахисту». Саксаганський район. Я була там у кабінеті №207, коли підписувала документи. «Ви отримували 20 тисяч?» Так, кажу, дякую. «Вам дали 20 тисяч на поховання. А тепер ви повинні їх повернути». Кажу: як повернути, кому? Вам дали, кажуть, на поховання. Я тільки за поминальний обід під 15 тисяч заплатила і, звичайно, обурилась. Як так: дали і забрали? А навіщо ви тоді давали? Я дуже хвора людина і свої «смертельні» витрачала на поминальний обід, на все. Цьому «Ритуал Плюс» я не платила тоді нічого. Той Андрій з цієї фірми сказав: потім, потім. З вінками хто обдурив, не знаю. Я цьому Андрію казала: ти ж украв вінок у загиблої дитини. Тобто, одного не додав. Виходить, що військкомат чи то збрехав мені, чи не дав. Але я грішу на ритуальщика. Я йому казала: розпиши все. Труна була з військової частини.
– Щодо цих 20 тисяч, то ми з донькою в соцзахисті пішли до старшої. Вона рахувала-рахувала, дзвонила цьому ж ритуальщику Андрію, а потім каже, що нам треба заплатить за яму. В мене квитанція (акт про надання послуг – Авт.) була, де вона взялась, я навіть не пам’ятаю. Дали її, мені здається, в соцзахисті. Бо цей «Ритуал» мені нічого не давав. Як почали мене тормошить за 20 тисяч, я тоді й стала дивитись документи. «Ви повинні заплатить за яму, у вас має бути квитанція». І нарахувала нам, що ще треба заплатить «Ритуал Плюс» десь 7 тисяч. Я приїжджаю додому, дзвоню Андрію з «Ритуал Плюс» і кажу: я не можу зрозуміти нічого, куди мені платить, де, за що? За яму сказала дочці, щоб пішла заплатила. А все інше попросила цього Андрія розписати, за що ж я заборгувала, куди платить. Може, в батарею стукати? А дочка мені підказує, бо я всього і не пам’ятаю, що та працівниця в соцзахисті казала, що я готівкою повинна заплатити в ритуалку, цьому Андрію. А я йому виговорила, що одного вінка не вистачало. Він на це не сказав нічого. Пообіцяв все розписати і передати через свого помічника. Але так нічого і не передав. За яму дочка заплатила, а він мовчить… Іще він казав: ви знаєте, я хороню по 18-20 чоловік за день! І якщо всі так будуть чинити, як ви, то, мовляв, оставте своїм сиротам ці гроші. Тільки не сказав, на що. Та я зрозуміла правильно. На гроб.
– А через деякий час, коли одна моя знайома з соцзахисту Металургійного району подзвонила в Саксаганський соцзахист дізнатись, чи маю я право отримати допомогу в 100 тисяч гривень, яка виплачується сім‘ям загиблих, то там сказали, що я ще не розрахувалась із ритуалкою. Я після цього подзвонила в соцзахист: за що, куди платить? А потім спонтанно уже набрала вас. Ось, – Світлана Леонідівна показує квитанцію, – оплачено 20 вересня за яму. Чому я мала справу саме з «Ритуал Плюс»? Тому що їхній телефон мені дав капітан з військкомату. У військкоматі також підтвердили, що ці 20 тисяч я повинна вернуть. Вам, мовляв, дали на захоронення, куди ви їх діли? На захоронення і пішли. В мене тільки один обід під 15 тисяч, ще я брала квіти живі, все як має бути… В мене пенсія 2158 гривень. Ладно. Якщо я маю заплатить, то скажіть, за що. Якщо акт про надання послуги є, то дочка за яму заплатила. Цукерки, печиво, платочки, рушники, на хрест… Я купила все сама, їхнього нічого, він свічок навіть не дав. То ж він мені ніякого документу про надані послуги і не завіз, бо, мабуть, думає, що баба больна-не больна, а щось кумекає, – констатувала Світлана Дмитрівна.
Вона не тільки не вважає справедливим повертати 20 тисяч, а й не бачить підстав для сплати фірмі «Ритуал Плюс» 7-ми тисяч гривень. Каже, вона настільки хвора, що залишилось уже небагато, і їй все одно, що про неї казатимуть і які заходи впливу застосовуватимуть. А поки жива, щаслива була б помогти копійчиною внукам, які перебувають під окупацією.
“ЦЕ ЩОСЬ НЕ ТЕ”
У тому, що родичі загиблого не повинні нічого сплачувати за захоронення, зі Світланою Шиян заочно солідарний військовослужбовець із Кривого Рогу Андрій М., який зустрів війну сіміком одного з військових підрозділів.
Сімік, від англійського civil-military cooperation, – це той, хто забезпечує цивільно-військове співробітництво. Такий собі місток між Збройними Силами, цивільним населенням та місцевими органами влади.
– Через мене пройшло близько ста «двохсотих». І ми діяли згідно з керівними документами Міністерства оборони. Гроші (на поховання, з державного бюджету, – Авт.) виділяє Міністерство оборони. Договори укладали з ритуалками напряму, де дешевше. Це стосується трун і вінків. Питання могил вирішував територіальний центр комплектації і соціальної підтримки (раніше військкомат – Авт.) А також організовував оркестр, караул, обід. Інструкція про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, була затверждена ще до повномасштабного вторгнення, і вона не змінювалась. Згідно з цією інструкцією територіальний центр комплектації – організатор поховань. Тобто, за ним могила, транспорт, ті, хто несуть, почесна варта і поминальний обід. На це теж є бюджет у територіальних центрах комплектації. Військова частина забезпечує труну, форму і доставку до моргу, – розповів Андрій М.
Те, що у Кривому Розі сім’ї самі платять за могилу та організацію поховання з тих 20 тисяч, які їм дає міський бюджет, військовослужбовець з досвідом організації поховання загиблих Андрій М. назвав маячнею.
– Родини не мають нічого платити, – стверджує він. – Навіть у випадку самогубства ховає держава (тобто, за кошти державного бюджету через Міністерство оборони – Авт.) Окрім труни і форми, військова частина забезпечує доставку з поля бою. Далі евакуація «двохсотих» за рахунок бюджету. За військкоматами – перенесення тіла, варта, салют (зараз заборонений). Під час поховань, до яких я був дотичний, тіло забирали і привозили з моргу воєнкоми, могили були в центрі кладовищ на алеях слави, я так розумію, за рахунок влади.
Показую Андрієві товарний чек на суму 16900 гривень, який один ФОП, що працює під брендом «Ритуал Плюс», пред’явив до оплати сім’ї загиблого криворіжця. Отримавши допомогу 20 тис грн з міського бюджету на картку, сім’я загиблого Миколи Б. сплатила: труна – 6500 грн, хрест – 900 грн, щось написане нерозбірливо – 150 грн, табличка – 200 грн, покривало – 450 грн, набір хліб + хрест – 200 грн, свічі – 100 грн, транспорт – 3000 грн, опускання – 500 грн, бригада – 1800 грн, 2 вінка – 2200 грн, корзинки – 900 грн. Загальна сума 16900 грн. Окремо, на рахунок КП «Ритуал Сервіс Плюс», було сплачено за могилу 1930 грн. Хоча «опускання», згідно з рішенням міськвиконкому, входить у вартість могили.
– Такі товарні чеки я сам проводив у фінансистів. Військова частина платила за все, крім опускання, транспорту і бригади. (Транспорт і бригаду забезпечує військкомат – Авт.) Сім”я точно не повинна за це платити. Держава ховає під ключ будь-якого воїна, якою б не була причина смерті. В Інструкції нічого не сказано про якусь участь сімей в процесі поховання. Організовує заходи щодо вшанування та поховання військовий комісар. Визначено функціонал і відповідальність. А значить, комісар має подавати заявку на кошти до фінансистів Міністерства оборони. Так само як заявки на кошти на гроби, вінки, транспорт подає військова частина. І отримує. Ніде не сказано, що сім’я має це робити. Я вперше чую про такі випадки. У нас були виключення, які стосуються ексгумації та перевезення тіла в інше місто, – це вже власним коштом родин. Так що те, що відбувається у Кривому Розі, – це щось не те. Військкомат призивав, він і проводить в останню путь. Я сам з березня по травень вивозив тіла загиблих і відповідав за їх поховання, хоча це було не в Кривому Розі. Але порядок, – констатував мій співбесідник, – єдиний для всіх.
Так кому насправді допомагають 20-тьма тисячами на поховання? На разі питання залишається відкритим.