17 травня з презентацією своєї книги «Чому не варто боятися фемінізму?» до міста завітала Тамара Марценюк.
Про це повідомили у ініціативній групі «рівні у кривому».
Тамара Марценюк – гендерна експертка Української Гельсінської спілки з прав людини, авторка близько 100 наукових праць, низки публіцистичних статей, розділів підручників і книг, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, де вона викладає авторські курси «Вступ до гендерних студій», «Гендер і політика», «Маскулінність і чоловічі студії», «Фемінізм як соціальна теорія та суспільний рух» тощо.
На зустрічі з авторкою в нашому місті відвідало близько вісімдесяти людей.
Перша презентація відбулася у Криворізькому педагогічному університеті, куди завітало студентство, викладачки та вільні слухачі й слухачки. Окреслюючи феміністичний рух України, Тамара Марценюк навела, зокрема, організацію цієїзустрічі як приклад взаємодії низового активізму (ініціативної групи «рівні у кривому») та академічних гендерних студій (Центр гендерної освіти кафедри педагогіки), оскільки завдяки співпраці цих організацій та підтримці Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні приїзд експертки відбувся.
Екскурс в історію українського фемінізму показав, що хоча сьогодні це дуже різноманітний рух, але насправді він є давнім, можна сказати, традиційним длянашої країни. У своїх працях думки про рівність прав жінок висловлювали відомі літературні та громадські діячки минулих століть, жінки брали участь у розбудові держави, одночасно виборюючи собі права на отримання освіти, пересування та потім – право голосу. Власне, на паралелях з життям будувалася розмова про, здавалось би, далекий активізм небагатьох, яким часто вважають фемінізм. Для частини присутніх стало дивиною, що якщо вони поділяють «революційну» ідею, що жінка-людина, то вони вже є феміністами і феміністками.
Подібна реакція була й на вечірній зустрічі за співпраці з КЗК «Міська бібліотека для дорослих», куди завітала більш старша аудиторія. Бонусом тут стала фотовиставка «Безстрашні» про 12 жінок, наших сучасниць, які творять фемінізм в Україні.Заочне знайомство з конкретними персоналіями, у тому числі віком до 80 років, переконало, наскільки багату історію жіночого активізму ми маємо. Завдання сьогодення – відновити справедливість і видимість жінок, щоб історія (history) не була тільки «його історія» (hisstory).
Як і важливість історії, Тамара Марценюк відзначила впливовість сучасних телешоу – в чому проблема таких програм, як «Холостяк», «Від пацанки до панянки», «Хто зверху?», «4 весілля», та як наше автентичне шоу «Хата на тата» виявляє всю складність репродуктивно-обслуговуючої хатньої праці, яку як норму без оплати і шанування покладають виключно на жінку. Тому на запитання однієї зі слухачок, чи не руйнує фемінізм, який емансипує жінок, родини, лекторка відзначила, що навпаки – зміцнює, оскільки фемінізм – це і про включення чоловіків у сім’ї, у татівство не тільки як гаманця і розваги на вихідних, а й розподіл домашнього навантаження та вміння говорити про свої потреби, щоб їх спокійно вирішувати, не накопичуючи роздратування.
Адже головне, за що бореться фемінізм, – це право вибору, задля якого потрібне розширення можливостей для кожної статі, але остаточне рішення зберігається за конкретною людиною і типом взаємин. Тому не варто боятися дарувати квіти чи відміняти залицяння, як слушно поцікавився один із студентів, ал етреба вчитися комунікувати й домовлятися. І спокійно сприймати, що якщо жінка не хоче зайвої уваги чи чоловіку приємно отримати букет, то це вирішується цими людьми, а не віджилими стереотипами. Тож у спокійній цивілізованій розмові стає точно зрозуміло, чому не варто боятися фемінізму, а всі страхи – від незнання та маніпуляцій, яких точно не завадить остерігатися.
новини Кривий Ріг LIFE