Військова служба для нього розпочалася ще у 2020-му році: разом з побратимами Артур виконував службово-бойові завдання в районі проведення АТО/ООС на Донеччині.

«Криворізький гвардієць Артур проходив службу на посаді водія зенітно-ракетної артилерійської батареї. До своїх обов’язків завжди відносився відповідально та постійно навчався, аби вдосконалити свої вміння, адже головне завдання підрозділу, в якому служив Артур – захист українського неба.

8 лютого 2022 року військовий у складі підрозділу вирушив на чергову ротацію в Донецьку область та ніс службу в районі населеного пункту Мелекіно, що поблизу Маріуполя.

За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення зенітний розрахунок Артура був направлений на підсилення до Мелекіного, де на той час перебували інші військовослужбовці Криворізької бригади Національної гвардії України.

«Надійшла інформація щодо можливої висадки десанту з кораблів і ми посилили позиції. На той час в морі знаходилися російські кораблі і всі були напоготові відбивати ворожу атаку», – розповідає військовий. Ці позиції криворізькі воїни тримали до кінця лютого.

В березні минулого року підрозділ перейшов у підпорядкування озсп «Азов» та тримав оборону Маріуполя. Кожного дня нацгвардійці вели вуличні бої, захищаючи кожен сантиметр української землі.

 «Обстріли не припинялися ні на хвилину, нас постійно накривали», – говорить Артур. «Вуличні бої відбувалися постійно. Коли ми зайняли оборону в одному з будинків, в домі навпроти облаштувалися росіяни і намагалися нас штурмувати. Гатили спочатку зі стрілецької зброї, а потім – з РПГ», – згадує гвардієць.

18 березня, близько опівдня, росіяни ракетами обстріляли Маріуполь. Разом із військовослужбовцями інших підрозділів Артур допомагав евакуювати мирних мешканців на територію заводу «Азовсталь» та надавав їм домедичну допомогу.

27 березня, коли диверсійно-розвідувальні групи рф намагалися прорвати оборону, Артур разом з побратимами вступив в бій. Спроба атаки була відбита, а близько 70 окупантів – знищено.

В квітні минулого року Сили оборони здійснили прорив на лівий берег, на територію комбінату «Азовсталь». За словами Артура, це був один із найважчих днів.

 «Піша колона вирушила о четвертій ранку. Увесь час, поки ми йшли, росіяни по нам «працювали» з усього, що у них було. Зупинятися не можна було ні на хвилину, адже одразу щось «прилітало». Зустрівши побратима, якого не бачив більше місяця, ми почали йти разом. Коли повз нас проїжджав вантажний автомобіль, ми зачепилися за його борт. Ця вантажівка була повністю забита боєприпасами, а вся підлога – залита бензином. Вижити нам допомогло диво та неймовірна жага до життя», – розповідає хлопець.

Під час боїв за Маріуполь триматися йому допомагали думки про сім’ю – вдома на гвардійця чекала дружина та маленька дитина. Артур знав – повинен повернутися до них за будь яких обставин», – розповіли життєву історію криворізького воїна Військовій частині 3011 Національної гвардії України.

новини Кривий Ріг LIFE