Усього в заході взяли участь понад 70 чоловік з Росії, України, Білорусі, Татарстану, Молдови та інших колишніх республік СРСР. Ініціаторами проведення Вахти Пам’яті були представники російських пошукових організацій з Казані.
Табір був розташований у Вітебському районі, поблизу села Мяклово, на березі річки Лучоса. Саме в цих місцях взимку 1944 року розпочиналася масштабна наступальна операція «Багратіон», в ході якої радянські війська звільнили Білорусь та частину Прибалтики. Протягом лютого та березня тут точилися запеклі бої за визволення Білорусі. У цих місцях загинули десятки тисяч і радянських, і німецьких солдатів. На річці стояло сім переправ, протистояння велося і на суші, й на воді, тому в складі табору працювали також водолази.
Від України у Вахті взяли участь четверо пошуковців з Історико-пошукової організації «Пошук-Дніпро» (м. Кривий Ріг) Троє з них – студенти, представники молодого покоління, і один представник старшого покоління пошуковців Геннадій Базаджиєв. Він керував однією з груп, на які розподілили всіх учасників табору для проведення польових пошукових робіт.
Однією з найбільш несподіваних і масштабних знахідок став радянський літак, за попередніми даними – винищувач, місце падіння якого пошуковцям вказав місцевий житель. Група Геннадія Базаджиєва за допомогою спеціального обладнання визначила місце падіння літака та почала розкопки. Роботи ускладнювались тим, що літак впав у болото, тому паралельно доводилося постійно відкачувати воду.
Українським пошуковцям вдалося знайти багато фрагментів літака: уламки двигуна, скла, шасі. Проте, дійшовши до глибини три метри, вони були змушені зупинитися: через постійне прибування води почали обвалюватися земляні стіни. Подальші роботи стали небезпечними, тому їх вирішили припинити. За словами Геннадія Базаджиєва, немає жодних сумнівів, що в цьому місці на більшій глибині розташовані кабіна пілота та інші фрагменти загиблого радянського літака. Про знахідку було повідомлено командиру Вахти та місцевій владі. Можливо, в майбутньому роботи з підняття літака будуть продовжені.
Усього протягом двох тижнів пошуковці знайшли 100 бійців, які загинули під час боїв у цій місцевості. В тому числі останки кількох загиблих було знайдено на дні річки. На жаль, капсулу з особистими даними, за якою можна ідентифікувати бійця, вдалося знайти лише одну. На березі річки у стрілковій ячейці знайшли останки бійця та його жетон. Оскільки напис від часу стерся і став нечітким, наразі тривають роботи з його відновлення. Все, що вдалося прочитати – що загиблий був родом з Волгоградського району. Його, так само як і всі знайдених бійців, в останній день Вахти Пам’яті, 23 вересня, перепоховали до меморіального комплексу загиблим під час Великої Вітчизняної війни у білоруському селі Копті.
Як зазначив Ярослав Жилкін, голова ВГО «Союз «Народна пам’ять», до якого входить пошукова організація «Пошук-Дніпро», такі Вахти Пам’яті надзвичайно важливі для розвитку пошукового руху та обміну досвідом з іноземними колегами. «Кожна організація має свій унікальний досвід, який є дуже корисним для всіх, і ми готові ділитися ним з колегами. До того ж, коли збирається така велика кількість досвідчених пошуковців з різних країн, ми можемо зробити більше для увічнення пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні. Не важливо, де саме вони загинули і хто були за національністю. Понад 60 років тому ці люди загинули за свободу всіх держав, які входили до складу Радянського Союзу, а нині є незалежними. Для пошуковців немає кордонів. Ми переконані, що будь-який солдат, що загинув за свою країну, заслуговує на гідне увічнення його пам’яті. Наша робота об’єднує представників різних країн заради однієї благородної мети – віддати шану та повагу тим, хто звільнив світ від фашизму», – підсумував Ярослав Жилкін.
Голова ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін (ліворуч) спілкується з Ветераном війни