Нині Кривий Ріг попрощався з загиблим воїном – 55-річним сержантом Юрієм Гончаровим. На війну Юрій Юрійович пішов 3 березня 2023 року. Служив оператором відділення управління командира мінометної батареї частини механізованого батальйону частини А0536. Загинув 5 травня у селі Водяне Донецької області.
Певний час його вважали зниклим безвісти. Коли ж село Водяне звільнили, тіла нашого земляка та його побратимів знайшли. Тоді й повідомили сумну звістку родині.
«Це була гарна й доброзичлива людина. Ми з ним 30 років разом працювали на Укрзалізниці, він був моїм помічником. Водили пасажирські і вантажні потяги. Гарний сім’янин був і сумлінний працівник», – згадує колега загиблого, Віктор Білий.
Не стримує сліз знайома Юрія Юрійовича, Євгенія Стримовська:
«Нас пов’язувала дружба. Він пішов воювати за Батьківщину, хоча був уже немолодий. Нам розповіли, що їх послали на позиції під Водяним, аби вони сповіщали про рух російських військових. Там хлопців накрило мінометним вогнем. Юра був тяжко поранений, намагався перетягнути свою рану, але марно. Спочатку його вважали безвісти зниклим, шукали. А коли наші війська визволили Водяне, то знайшли тіла наших захисників, повезли в Дніпро. Там дружина його упізнала. Світла йому пам’ять, і всім хлопцям, які загинули».
Перед початком вторгнення, Юрій Гончаров збирався на заслужений відпочинок.
«Він мені сказав: «Це моя остання поїздка, я вже втомився працювати, піду на пенсію», – пригадує машиніст пасажирського потяга Микола Джалілов. – Тоді ми й бачилися востаннє. Він завжди виконував свої обов’язки чітко і правильно, не мав зауважень до роботи. Не віриться, що його більше немає…»
У загиблого Героя залишилися дружина і 20-річний син. На похороні юнакові вручили синьо-жовтий український прапор, за який його батько поклав своє життя…
Вічна пам’ять і шана нашому оборонцю!
Джерело: ТРК Рудана