Українська металургія впродовж війни тримається не лише на сталі, але й на сталевій волі. Проте навіть найміцніша воля не здатна компенсувати економічні перекоси, які нищать конкурентоспроможність виробництв.
“АрселорМіттал Кривий Ріг” є найбільшим гірничо-металургійним підприємством України та одним з найбільших промислових роботодавців, і зараз воно опинилося на межі виживання. Причина – катастрофічно високі ціни на електроенергію.
Про це детально розповів заступник генерального директора з металургійного виробництва ПАТ АМКР Сергій Лавриненко:
“Я це говорю як людина, яка щодня бачить, як виробництво втрачає сили. І мова не про бойові дії — ми з цим навчилися жити, навчилися перебудовувати виробничі ланцюжки через атаки ворога, блекаути, відсутність води, логістику тощо. Але сьогодні йдеться про те, що в Україні виробництво втрачає сенс через неконтрольовані зміни тарифів на електроенергію.
“АрселорМіттал Кривий Ріг” є енергоємним підприємством: електроенергія – це, можна сказати, кров нашого виробництва, без неї неможлива робота ні гірничого департаменту, ні металургійних цехів. І якщо у 2021 році частка електроенергії в ціні реалізації продукції становила 7%, то вже у 2025 році через карколомний ріст тарифів цей показник сягнув 20%. Це зростання майже втричі! І при цьому ми не можемо підняти ціни на свою продукцію — її вартість визначається світовими ринками, тож задорого ніхто купувати нашу металопродукцію не буде. У нас немає можливості перекладати додаткові витрати на споживача. Як наслідок — різке зниження конкурентоспроможності та збитки. Знову збитки.
Чому це відбувається? По суті, тому що в нас немає повноцінного ринку електроенергії. Більше половини всієї генерації — у руках одного гравця, НАЕК “Енергоатом”, який диктує ціни й знаходиться у непоганому фінансовому стані. Так, у 2023-2024 році Енергоатом накопичив 60 мільярдів гривень нерозподіленого прибутку через підвищення цін на енергетику.
Тим часом наше підприємство — три роки поспіль у збитках. Єдина причина, чому ми ще працюємо — це допомога нашої міжнародної групи ArcelorMittal, яка в умовах війни вже вклала в нас понад 1 мільярд доларів, щоб ми могли триматися. Але навіть у найсильнішого партнера терпіння не безмежне.
Ще одна складова найвищих в Європі цін на електроенергію — ми позбавлені доступу до дешевшої імпортної електроенергії. “Укренерго” обмежує перетин із Європою, аргументуючи це технічною безпекою. Але це не тільки порушення конкуренції — це вирок для промисловості. Адже ми не можемо купити електроенергію там, де вона дешевша в потрібному нам обсязі. І найгірше в цьому усьому, що в ці процеси ніхто не втручається. Регулятор мовчить. Антимонопольний комітет мовчить. Енергоатом накопичує прибутки, а промисловість тріщить по швах.
У 2025 році ми планували підвищити рівень виробництва і нарешті вийти в нуль, з другого кварталу підприємство працює двома доменними печами, це могло би нам дати 3-3,2 млн чавуну на рік. І це попри нестачу кваліфікованих кадрів. Але якщо ціни на електроенергію будуть високими (були дні, коли ціна злітала до 150 і більше доларів за мегават-годину), нам знову доведеться коригувати виробничі плани та знижувати виробництво, шляхом роботи лише однією піччю. Ми вимушені будемо відправити людей у простій. Собівартість продукції стане знову захмарною. Ми знову втратимо конкурентоздатність.
Хочу відзначити, що ми не просимо якихось преференцій. Ми просимо прозорих правил та зрозумілого ціноутворення на ринку електроенергії. Ефективна економіка має ґрунтуватися на конкуренції, а не на монополіях. Для нашого підприємства, яке є містоутворюючим, необхідно мати доступ до імпорту, нам потрібна можливість планувати закупівлі наперед, передбачуваність цін. Завод – це надскладний механізм , і я вдячний кожному працівнику, кожному керівнику, які тримаються і зберігають вірність професії в цьому хаосі.
Якщо цього не зробити — наслідки можуть бути колосальні. Може припинити роботу найбільший міжнародний інвестор в історії України. Понад 100 тисяч робочих місць у ланцюгах постачання можуть зникнути, і не лише в Кривому Розі. Інвестиційна репутація держави буде під питанням.
Ми повинні сказати це прямо: промисловість не виживає лише на самопожертві й патріотизмі. Їй потрібна енергія – в прямому сенсі. Сьогодні ця енергія — це справедливі й прозорі ціни на електроенергію”.
Джерело: delo.ua