Українська держава вже багато років поспіль намагається розкрити суть історичної правди, яку радянська влада тривалий час приховувала, замовчуючи свої злочини проти народу.
«Події Революції Гідності показали нам, що довготривалий авторитарний режим на теренах СРСР не зміг викорінити головного – національну ідею українців жити в унітарній демократичній країні. Після Революції в історичній науці розпочалася справжня ревізія кожного факту розвитку української цивілізації від стародавніх часів й до сьогодення. Виявлення давно забутих і замовчаних в радянський період тем з історії України стурбували багатьох спеціалістів, адже відтепер постало питання в тому, як розвіяти міфи про осіб, явища і події, які не мали відношення до процесу розвитку України, але довготривалий час були складовою національної пам’яті. Цій проблемі допомагають зарадити західноєвропейські центри та осередки професійних істориків, соціологів, психологів та політиків, які з великим задоволенням діляться досвідом наукових здобутків в питаннях формування національної пам’яті та історичних перспектив на майбутнє. Іноземні спеціалісти віддають пріоритети навчанню студентської молоді та освітян, які найбільше наближені в Україні до викладання та просвітництва.
Одним з таких заходів для групи молодих українських вчених, аспірантів і студентів з різних регіонів України, став освітній семінар «Геноцид євреїв Європи: історична перспектива та підходи вивчення», який відбувся в Німеччині за спільної ініціативи Українського центру вивчення історії Голокосту (Київ, Україна) й Освітнього меморіального комплексу «Будинок Ванзейської конференції» (Берлін, Німеччина), а також за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні, у якому прийняла участь Маріанна Шпак науковий співробітник Криворізького музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».
З 21 по 26 серпня українська молодь мала можливість вивчати методи і підходи до формування національної пам’яті у суспільстві в музеях та меморіальних комплексах Берліну. Кожного дня українські дослідники відкривали
для себе ґенезу формування ідеології партії націонал-соціалістів на чолі з А. Гітлером та їх тотальний вплив на німецьке населення в 30-40-х роках ХХ ст. Учасники семінару мали можливість відслідкувати історичний процес якісних змін німецького суспільства після Другої світової війни та інструменти, завдяки яким вдалося «вилікувати» свідомість громадян, і відновити демократію.
Символічно, що ознайомлення молодих науковців з освітнім курсом «Геноцид євреїв Європи: історична перспектива та підходи вивчення» відбулося в музейно-меморіальному комплексі «Будинок Ванзейської конференції», де в 1942 р. представники уряду нацистської Німеччини визначили шляхи і засоби остаточного вирішення «єврейського питання». Глибокому розумінню цього сприяла д-р Т. Маникіна, співробітник музею, яка провела екскурсію по виставці «Політика ідеології антисемітизму в Західній Європі в ХІХ-ХХ ст.» Через фото, плакати, історичні мапи й документи Т. Маникіна занурила відвідувачів у ті часи, коли німецьке суспільство захоплювалося шовіністичними ідеями переваги «вищої раси» над іншими, й реалізовувало їх через закони обмеження для національних меншин та погроми. Найбільш емоційним видався той момент, коли молодь опинилася у залі, де майже 75 років тому 15 злочинців прийняли рішення знищити євреїв на всіх континентах, і як відомо сьогодні, в результаті чого було знищено 6 мільйонів євреїв.
Такий підхід до показу власної історії дуже самокритичний, і дійсно дає можливість кожному відвідувачу відкрито побачити всю жорстокість колишнього державного режиму.
Загалом, всі центри, спрямовані на демонстрацію страшних подій періоду правління А. Гітлера в Німеччині, мають чимало прийомів, які дають відчути на собі особисто емоції та почуття тих, хто ставав жертвою чи ворогом тогочасної нацистської політики. Одним з таких комплексів є виставковий центр «7хJung» («Сім разів молодий»), що складається із різних макетованих закладів відпочинку та навчання. Інтер’єр кожного приміщення (від шкільного спортзалу до залу очікування залізничного вокзалу) сучасний, але кімнати оздоблені елементами декору, які розповідають про сфери життя, що були підпорядковані ідеології партії
Гітлера в 30-40-х рр. ХХ ст., де кожен був беззахисним, коли хотів чинити протест, чи намагався захищатися від несправедливого обвинувачення. Коли учасники семінару пройшли по всій виставці, в кожного було неймовірне відчуття тривоги, бо поруч з красивим антуражем кожна кімната супроводжувалася покинутими особистими речами, легким розгардіяшем, лозунгами-образами про представників інших національностей та механізмами тотального контролю, наприклад, системами для прослуховування населення. Все в цьому середовищі настільки реалістичне, що відвідувачі центру «7хJung» просто не можуть не задуматися над своїм відношенням до інших народів та не зрозуміти людей, які ставали жертвами дискримінації. При обговоренні побаченого, наша молодь зізналася, що досвід перебування в цих кімнатах є неоціненним і такі заклади просто необхідні у вихованні українських школярів.
Наступний етап курсу для учасників видався ще більш насиченим та емоційним. Це було відвідання «Меморіального комплексу Заксенхаузен», розташованого на місце колишнього нацистського концентраційного табору. Д-р І. Грінкевич провела цікаву екскурсію по стратегічним об’єктам табору, де утримували та розстрілювали в’язнів, а також продемонструвала методику викладання та подачі матеріалу про меморіальні заклади такого типу.
Не менш важливою для української молоді була зустріч в документальному центрі «Топографії терору» з провідним спеціалістом д-ром С. Герхардом. На прикладах фото та документів він показав відвідувачам, як можна визначити психологію злочинців, їхню мотивацію до здійснення таких знімків і садистських вчинків.
Важливо зазначити, що німецькі спеціалісти охоплюють вивчення і показ не лише власної історії в період війни, а й тої, яка почалася з приходом в країну радянської влади. Тому в німецько-російському музеї «Берлін-Карлсхорст» д-р І. Дамерова дала можливість побачити українським науковцям дві позиції в зображенні тих самих подій: стару радянську, та оновлену й критичну. Учасники семінару відмітили, що саме таких підходів зараз бракує Україні, особливо в оформленні й концептуальному змісті музейних експозицій радянського періоду» – відмічає директор Криворізького музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» Світлана Піддубна.
