27 січня – це відома на весь світ дата, коли суспільство згадує про неймовірні втрати людей в період Шоа через жорстокість нацистського режиму і невміння міжнародних організацій вчасно домовлятися між собою, аби зупинити агресора.
У столиці України в цей день відбулося багато визначних зустрічей, які ще раз показали, що історія Голокосту складна та ввійшла до сторінок минулого багатьох країн, серед яких і наша держава.
На заходи скорботи до Києва: Меморіальну церемонію «Шість мільйонів сердець», яка проходила в Національному палаці «Україна», і зібрала державних та громадських діячів, глав дипломатичних представництв в Україні, членів громадських й молодіжних організацій, та Десятий щорічний Круглий стіл «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти», учасниками якого стали науковці, вчителі, студенти, аспіранти, представники неурядових організацій, міжнародні установи, представники ЗМІ, було запрошено працівників Криворізького музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» для вшанування пам’яті жертв Катастрофи.
У ході Меморіальної церемонії лідери запрошених делегацій мали запалити 6 символічних свічок, які уособлюють 6 мільйонів сердець, що перестали битися у роки Голокосту.
Саму Церемонію скорботи відкрив міністр культури України Є. Нищук, який зазначив, що місія тих, хто вижив в роки Шоа – говорити, а завдання молоді – зберігати пам’ять без міфів, і передавати її майбутнім нащадкам. Міністр був першим, хто запалив свічу Пам’яті за вбитих євреїв. Надзвичайний посол держави Ізраїль в Україні Е. Бєлоцерковський, виступаючи, підкреслив, що Голокост є «шрамом» на тілі всього людства, і сьогодні ми маємо зрозуміти, яким чином нацистський режим зміг переконати німців вбивати, і чому були ті, хто стояв осторонь, не прийнявши позицію протестуючих. Посол сказав, що наступним поколінням залишено для виконання ще багато завдань, щоб історія Катастрофи не повторилася із іншими народами. І. Білоцерківський наголосив, що зараз знову прийшов час вирішувати, в якому середовищі і якими будуть рости діти.
Другу свічку пам’яті запалили представники недержавних організацій в Україні та головні рабини українських синагог. Президент Єврейського форуму України А. Монастирський, один з організаторів Меморіальної церемонії, у своєму виступі сказав, що сьогодні від правдивої подачі історії залежить майбутнє кожної цивілізації, що наслідки Шоа показали, як викривлення фактів може перервати гармонійний розвиток націй на довгі роки.
Запалити третю свічку були уповноважені представники дипломатичного корпусу з 20 країн світу, радники ООН, Ради Європи та Європейського Союзу в Україні. Від дипломатичних представників слово взяла посол США в Україні М. Йованович. Пані дипломат розповіла, що в цей день всі штати Америки також запалюють вогонь у пам’ять про страшну трагедію людства. Вона наголосила, що для того, аби події Катастрофи не стиралися із пам’яті, необхідно прийняти цю історію індивідуально, як біль особистості, а не представників певної нації. М. Йовович закликала світову спільноту до протидії сьогоднішнім проявам расової й релігійної дискримінації та воєнних конфліктів, що не втихають останні кілька років у різних точках світу.
Четверту свічку Пам’яті запалив посол Федеративної республіки Німеччини в Україні Е. Райхель. Він підкреслив, що пам’ять про злочини Голокосту є складовою самоусвідомлення німцями недоліків своєї нації. Пам’ять – це те, що робить народи рівноправними. Саме тому в навчальних закладах кожної країни необхідно демонструвати наслідки Шоа, аби в подальшому молодь знаходила способи розв’язання найдрібніших конфліктів тільки мирним шляхом.
Честь запалити п’яту свічку надали Праведникам народів світу, колишніми в’язням гетто та концтаборів. Вони із сльозами на очах розповідали про війну і жорстокі вбивства. Літні люди заявили, що згодом підуть із життя, але їх спогади мають жити вічно, адже нащадки повинні бачити з якими антигуманними явищами зіткнулися їх предки.
Вогонь для Шостої свічки принесли єврейські діти, дідусі та бабусі, яких врятувалися у воєнні роки від нацистів. Молодь виголосила промову про розуміння цінності життя. Вони сказали, що знають про те, що історію їх народу було понівечено у 6 мільйонів разів, і тому мають відродити минуле свого народу та разом з іншими представниками світу знайти компроміси у вирішенні сучасних глобальних конфліктів.
Меморіальна церемонія «Шість мільйонів сердець» завершилася показом вистави «Паралельний світ» акторами ізраїльського театру «Секрет звуку», де глядачам було запропоновано побачити весь спектр переживань тих, хто був приречений загинути під час Голокосту.
На Круглому столі «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти», який організували Український центр вивчення історії Голокосту спільно з Goethe-Institut з вступним словом виступив директор Центру А. Подольський, він зазначив, що від змісту освіти залежить майбутнє та стабільність країн. Уроки толерантності та терпимості повинні займати велике місце у навчанні дітей, аби зарадити расизму та ксенофобії у подальшому.
Круглий стіл містив у собі три сесії, де розглядалися актуальні проблеми сучасності.
У програмі круглого столу відбулася презентація проекту та фільму німецького фотографа та режисера Луїджі Тоскано «Проти забуття». Автор представив портрети постраждалих від режиму нацистів колишніх в’язнів концтаборів. У фільмі автор показав емоції людей, які розповідали свою трагічну історію. Л. Тоскано поділився враженнями від співпраці із свідками та їх гостинністю. До проекту автора «Проти забуття» належить однойменний фото-каталог і мобільний додаток «Lest we forget». Цей каталог було номіновано у 2016 р. до Німецької премії фото-каталогів, а його мобільний додаток в тому ж році потрапив до фіналу Премії Генрі Наннена. Наразі. Зараз Л. Тоскано працює над документальною стрічкою, що буде відображати особисту культуру пам’яті без постановок.
Безпосередньо в Музеї «Музей Михайла Мармера» 27 сiчня так само відбулася Церемонія пам'яті жертв Голокосту, в якій взяли участь учні Червоношахтарської загальноосвітньої школи та Криворізької загальноосвітньої школи № 8. В ході Церемонії скорботи школярі сумували про невинно знищених в роки Другої світової війни євреїв хвилиною мовчання, запалили свічки і поклали квіти до меморіалу, що був інстальований у вигляді Дерева пам’яті.
По завершенню урочистої частини підлітки стали учасниками інтерактивного воркшопу, в ході якого вони повинні були відповісти на питання: чому будь-яка агресія – це погано, і що потрібно робити, аби її уникнути.
