У Кривому Розі поховали Сергія Мойсу з позивним Друг «Спрінтер», бійця 7-го окремого батальйону “АРЕЙ” УДА 129-ї окремої Бригади сил ТрО ЗСУ. Сміливий, ідейний, самовідданий – говорять про Героя близькі та друзі, що зібралися сьогодні на Центральному кладовищі. 8 липня воїн не повернувся живим з бойового завдання на Донеччині.
Побратим загиблого Героя Максим на позивний «Морячок» розповів, що познайомився з Сергієм навесні 2022-го, та був свідком його відважних вчинків.
У мирному житті Сергій Мойса був правоохоронцем, працював у поліції, сфері банківської безпеки, охороні, на війні – доброволець з перших днів.
«Він був справжнім чоловіком, – каже Максим, – Не мав шкідливих звичок, кожен ранок починав з пробіжки. Записався в тероборону у Кривому Розі, потім вже у складі підрозділу ЗСУ боровся з ворогом у Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях. Під час штурму населеного пункту Нескучне для того, щоб передати радіостанцію побратимам, побіг через дорогу вдень під кулеметом. Це Людина з великої літери… Його дуже буде не вистачати…»
Важко говорити через пекучий біль й Володимиру на псевдо «Шпік». Він пліч-о-пліч з Сергієм став до лав добровольців, як тілько-но почалося повномасштабне вторгнення рф в Україну. Пам’ятає, як разом звільняли села на Донеччині. Разом із побратимом з позивним «Захар» вони розповіли, як криворіжець загинув під час штурму поблизу Мар’янки. Його життя забрав шквальний вогонь з ворожих мінометів.
«На штурмі Нескучного я запам’ятав його дуже активним, – згадує ще один побратим, Андрій. – Допомагав пораненим і рвався в бій. Сергій взагалі завжди рвався вперед… Він – дуже смілива, самодостатня людина, один з найкращих воїнів серед тих, кого я знав».
Сусідка Любов Дмитрівна ділиться далекими спогадами: Сергійко був золотою дитиною. Всі хвалили хлопчика за відкритість, бажання допомогти. Звістка про загибель їх сусіда, що став на захист країни, – важкий удар.
Не може стримати сліз і друг Героя Олег:
«Це цвіт нашої нації… Він жив на сто відсотків. Ідейний хлопець, таких мало…»
Старший стрілець, оператор механізованої роти Сергій Мойса мав нагороди «За хоробрість в бою» та «За звільнення Нескучного». Рідним бійця сьогодні передали ще одну нагороду – нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня посмертно та прапор України.
У Сергія залишилися батьки та старший брат. Власну родину він створити не встиг. Віддав своє майбутнє заради майбутнього всіх, хто житиме під синьо-жовтим стягом на вільній українській землі.
Джерело: ТРК Рудана