У Кривому Розі вчора, 15 січня, прощалися з добровольцем Геннадієм Каськівим. Головний сержант загинув 27 вересня 2024 року. Більше року чоловіка вважали зниклим безвісти. Опізнали за ДНК рідних.

Коли почалась повномасштабна війна, Геннадій відправив дружину, доньку і онуку за кордон, а сам пішов добровольцем.

«Тато дуже нас любив, сильно просив, щоб ми виїхали. Щойно доїхали до кордону, він пішов до військкомату. Я так прохала його не йти, а він відповів: «Хто, як не я». Він нас так оберігав», – захлинається сльозами донька загиблого Анастасія.

Близькі друзі згадують Геннадія, як міцного сім‘янина. Кажуть, він збирався у відпустку до онуки, але не встиг.

«Останній раз він вийшов «на працю» 24 вересня. А вже 1 жовтня прийшла звістка, що зник  безвісти. Більше року ми чекали. І лише 2 січня нам повідомили, що Гену опізнали за ДНК рідних у селі Стельмахівка – між Харківською і Луганською областями», – розповідає товариш дитинства Геннадія  Юрій, з позивним «Карачун».

Їхня дружба почалася ще з дитсадка, продовжилась у школі, потім – в училищі.

«Єдине, що нас розділило — армія, але після служби ми знову працювали разом на турбінному заводі. Згодом я став його кумом — він хрестив мою доньку. Ми часто спілкувалися, я приходив до нього додому як до себе, й досі маю ключі від його квартири. Для мене він був не просто другом — він був частиною моєї сім’ї», – каже Юрій.

 «Гена  був справжнім чоловіком,  надійним, працелюбним. Без рідної людини залишились тепер дружина, донька, онука», – не стримує емоцій  колега Олег Анатолійович.

Наш земляк пройшов багато гарячих точок, але про війну волів не говорити. Беріг від цього своїх рідних.

Після понад року пошуків  Геннадій знайшов вічний спочинок у рідній землі. В останню путь воїна провели на колінах, поховали  з усіма військовими почестями.

Вічна пам‘ять і шана Герою!

Джерело: ТРК Рудана