Історію внутрішньо переміщеної особи з Херсонщини на своїй сторінці в соцмережі розповіли Позитивні жінки – Positive Women – ресурс для підтримки ВІЛ-позитивних жінок та жінок, вразливих до ВІЛ.
Діяльність впроваджується БО «Позитивні жінки» за технічної підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (Women’s Peace & Humanitarian Fund). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Далі текст авторів без змін:
Оксана прийшла до нашого Безпечного простору в Кривому Розі з немовлям на руках — ВІЛ-позитивна, без жодних документів, окрім свідоцтва про народження, і майже без надії.
Родом з Малої Олександрівки на Херсонщині, жінка з дитинства звикла до важкої праці, постійних переїздів та випробувань. Вона не мала українського паспорта, бо ніхто ніколи не пояснював їй його важливість. Через це двох перших дітей соціальні служби вилучили в Оксани ще в пологовому будинку.
На початку повномасштабної війни село, де мешкала жінка, окупували росіяни. Вона пережила жахи полону й насильство, довго самотужки доглядала за батьком, який підірвався на міні й втратив ногу.
Вже після деокупації сталося маленьке диво — Оксана зустріла чоловіка й завагітніла від нього, сподіваючись побудувати міцну родину. Однак згодом чоловік зник безвісти, залишивши її сам на сам зі страхами та невизначеністю.
Самотня, без житла, документів та громадянства, жінка приїхала народжувати до Кривого Рогу, де у пологовому дізналась, що й цю дитину можуть забрати, адже формально вона — «нелегальна мігрантка».
Не бажаючи здаватись, Оксана звернулась до нашого Безпечного простору, де відразу ж отримала допомогу з відновленням АРТ, оформленням свідоцтва про народження малюка та отриманням витягу «мати-одиначка».
Згодом ми розпочали роботу з міграційною службою та переговори зі службами у справах дітей, аби уникнути вилучення дитини. Разом із тим шукали й прихисток, де маленька родина могла б тимчасово зупинитися. Це було непросто, однак нам вдалося, за що величезна подяка шелтеру «Центр Життєстійкості» та правозахисній організації «СІЧ», яка підтримувала Оксану юридично.
Окрім того, разом із партнерськими організаціями нам вдалося забезпечити жінку продуктами харчування, одягом, засобами гігієни, підгузками та пелюшками.
Сьогодні у житті Оксани з’явилися стабільність, якої вона ніколи не знала, тепло та підтримка. Її історія ще не завершена, однак вже зараз жінка отримала найголовніше — шанс на майбутнє поруч зі своїм малям.