«Хто буде захищати, якщо не я» – такі слова промовляв Костянтин Тарасик, коли йшов боронити нашу державу від окупантів. За мирного життя чоловік був підприємцем та гарним сім’янином, а з початку російської навали показав себе справжнім патріотом своєї держави. 17 жовтня рідні та близькі криворіжця провели його у вічність.

Вранці 17 жовтня розпочалась траурна панахида за Костянтином Тарасиком. Труну із тілом нашого захисника доставили на Центральне кладовище. У секторі почесних поховань священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім присутнім надали можливість попрощатися з криворіжцем востаннє. Після цього Костянтина Тарасика поховали. 

Провести в останню путь відважного бійця прийшли рідні та близькі, друзі, колеги по роботі та бойові побратими.

«Позивний «Дід». Він завжди був готовий прийти на допомогу, на нього завжди можна було покластися. Разом захищали Криворіжжя, з самого початку відбивали наступи орків. Слава воїну, слава Україні», – відмітив бойовий побратим з позивним «Фрегат».

«Він дуже добрий був, хороша людина, дуже чуйний. Він був як Дід Мороз. Все, що він робив, це було від душі та серця. Коли він пішов воювати, то казав «Я не можу відсиджуватися, я можу, але не буду. Хто буде захищати, якщо не я». Він був добрим з побратимами та з усіма. Це людина з великої літери. Дуже шкода, що так вийшло», – зазначила сестра дружини полеглого воїна пані Марія.

До широкомасштабного вторгнення рашистів, у Костянтина Тарасика був власний бізнес у сфері сантехніки. На початку війни звичайний підприємець вирішив не сидіти вдома, а взяти до рук зброю та боронити свій дім. У березні чоловік пішов до військкомату. Спочатку він був у складі роти охорони, потім служив у лавах ЗСУ на Донецькому напрямку. Наш воїн був кулеметником 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А 4443.

Джерело: https://one.kr.ua/news/43794