6 грудня на захисті Батьківщини загинув 46-річний воїн Дмитро Дегтярьов.
Вчора, 13 грудня, колеги, близькі й побратими провели Героя в останню путь.
Дмитро Дегтярьов був родом із Сорокиного на Луганщині. Працював машиністом тепловоза на ДКХ «Краснодонвугілля». У 2014-му році Луганщину окупувала росія, тому чоловік із родиною переїхав до Маріуполя. Коли ж російські загарбники розпочали повномасштабне вторгнення, Дмитру довелося вдруге пережити втрату рідної домівки.
Наприкінці березня родина Дегтярьових переїхала до Кривого Рогу. Дмитро пішов працювати на Центральний ГЗК, але після пережитого страхіття в Маріуполі, не зміг довго залишатися в тилу. Попри відсутність бойового досвіду, чоловік мав шалену жагу помститися й прогнати ворога з рідної землі. Тож відправив родину за кордон і пішов на фронт добровольцем.
«Дмитро розповідав, як вони тікали під обстрілами з Маріуполя, як їх перевіряли росіяни на блокпостах: роздягали догола, шукали татуювання, потертості від автомата, порох на пальцях. Він розказував дуже страшні речі: як люди з дітьми по декілька діб сиділи в підвалах без свіжого повітря, як вулиці були заповнені трупами. Переживши такий жах, він більше не міг жити спокійно. Він мені постійно казав: я відправлю родину в безпечне місце й піду воювати, буду гризти їх зубами… Він просто оббивав пороги військкоматів, допоки його не взяли», – розповіла колега Дмитра, голова цехкому управління залізничного транспорту Центрального ГЗК Інна Бєлік.
Колеги, друзі й земляки згадують Дмитра лише теплими словами. Кажуть, попри тяжку долю, чоловік був дуже доброю й світлою людиною.
Дмитро Дегтярьов служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Загинув від уламкового поранення.
У бійця залишились дружина й син, які евакуювалися до Данії.
Вічна пам’ять і слава нашому полеглому Герою! Твоя Луганщина обов’язково буде вільною, солдате!
Джерело: ТРК Рудана