Назавжди 33. У Кривому Розі 7 лютого попрощалися з нацгвардійцем Русланом Бережним.  Наш земляк загинув 11 травня 2022 року від авіаудару по комбінату «Азовсталь», де він та його побратими майже три місяці тримали пекельну оборону.

Руслан добре розумівся на війні.  З 2015 року брав участь в АТО. За надзвичайну хоробрість в  2016 був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

У складі ротно-тактичної групи військової частини 3011  чоловік прибув на чергову ротацію до Маріуполя 8 лютого 2022-го.  Повномасштабне вторгнення зустрів тут же – у місті Марії.

Росіяни заблокували Маріуполь миттєво, українські війська були відкинуті на територію Азовсталі, яка  стала для них останнім прихистком, коди ворог ніяк не міг дістатися, тому нещадно стирав з лиця землі.

Авіаудар 11 травня став фатальним. Руслан не вижив. Один з побратимів спустився потім у руїни бункеру, щоб зібрати тіло Героя  – із сподіваннями, що колись його повернуть додому і рідні зможуть поховати Руслана з шаною.

Сьогодні ця надія справдилась. На щиті нацгвардієць повернувся на рідну землю 7 лютого 2026 року. Рівно 4 роки тому він виїхав на останню в своєму житті ротацію.

Рідні, друзі, побратими скорботним колом зібралися сьогодні в Свято-Миколаївській церкві, де віддали захиснику Маріуполя останню шану.

Ще не виплакані всі сльози, ще не до кінця є усвідомлення шаленої втрати, а рідні  у тузі звертаються до Руслана, як до живого. Бо він і справді живий – у вчинках, безсмертному подвигу, кровній пам’яті.

Перед молодим і здібним чоловіком стелилося насітльки  прекрасне життя, якому він заприсягався віддати всі свої сили. Красуня-дружина, маленька донька, достойна робота.  Але все назавжди перекреслила війна.  

Поховали Героя на Центральному кладовищі. Над його могилою затріпотів ще один синьо-жовтий стяг, як болісне нагадування  про зламані на злеті молоді життя. Ці хлопці віддали найцінніше, що у них було, аби зберегти майбутнє своїх дітей.

Вічна шана Герою! Низькій уклін!

Джерело: ТРК Рудана