В останню путь сьогодні провели холодноярівця Володимира Токаренка. Віднині його прах покоїться на Центральному кладовищі. Рідні виконали волю 41-річного захисника з Кривого Рогу.
Останній свій бій медик 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» прийняв в Часовому Яру на Донеччині. Востаннє рідні бачили Володимира 31 травня – на день його народження.
«У нього навіть думки не було, що щось може статися. Завжди веселий, завжди на позитиві. Щиро радів, що потрапив до «холодноярівців». Це було якраз 1 травня. Володя був медиком, але сідав за кермо БМП. Дуже добре водив машину, бо служив в АТО ще з 2014 року», – згадує дружина Олеся.
Володимир вірив в свого янгола-охоронця, разом з дружиною мріяв дожити до старості.
«Ми не уявляли, що він загине. Завжди мене заспокоював: «Зі мною нічого не станеться, не переживай», – плаче Олеся.
Не на таку зустріч з татом сподівалася його донька Вікторія. Молода жінка наразі мешкає у Кракові. На похорони татуся їхала дві доби. Востаннє бачила його якраз перед відправкою до «Холодного Яру».
«Він завжди називав мене «доня». Завжди від нього чула «Доброго ранку», «Добраніч». Важко тепер це згадувати… Ми так любили разом подорожувати, багато їздили по Україні. Він приїздив до мене в Польщу. Для своїх дітей тато назавжди залишився доброю, світлою і чесною людиною», – тихо каже Вікторія.
В мирному житті Володимир Токаренко працював прохідником – на шахті “Ювілейна” рудника “Суха балка”. Мав хист до медицини. Нікому й ніколи не відмовляв у допомозі. Для своїх рідних готовий був гори звернути.
«Найрідніший син, золотий не тільки для своєї сім’ї – для інших людей. Він всім допомагав, щиро любив Україну. Свою позицію пояснив просто: «Я йду захищати своїх дівчат і вас». Стійко вірив у нашу перемогу. І в 2014 году він пішов сам, і в 2022-му», – не може оговтатись від горя мати воїна Анна Пилипівна.
Герої не вмирають, вони йдуть на небо янголами… Вічна слава і пам‘ять!
Джерело: ТРК Рудана