Як встановлено судом, криворіжець був призваний на військову службу та наказом командира зарахований до списків особового складу військової частини у серпні 2024 року, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду у складі механізованого підрозділу.

З моменту зарахування він набув статусу військовослужбовця та був зобов’язаний дотримуватися вимог Конституції України, військових статутів, Військової присяги, а також виконувати накази командирів і постійно перебувати в місці несення служби.

2 жовтня 2024 року, перебуваючи в умовах воєнного стану, військовослужбовець без поважних причин не з’явився до місця тимчасової дислокації військової частини та був відсутній під час вечірньої перевірки особового складу. Про причини свого вибуття він командуванню не повідомив, хоча мав реальну можливість це зробити. Надалі обвинувачений залишався поза межами військової частини, не вживав жодних заходів для повернення до служби або звернення до органів військового управління та фактично ухилявся від виконання своїх обов’язків.

Незаконна відсутність тривала понад рік — до 24 листопада 2025 року, коли його місцеперебування було встановлено працівниками поліції на території Інгулецького району міста Кривого Рогу. Після цього чоловіка доставили до відділення поліції, а згодом обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю та розкаявся. Він пояснив, що після одного з бойових зіткнень потрапив до лікарні, де перебував близько десяти днів, після чого повернувся до підрозділу. За його словами, подальші обставини він пригадує частково, а надалі постійно перебував удома, інколи підробляв, при цьому до військової частини не повертався. Суд критично оцінив ці пояснення, зазначивши, що об’єктивних підтверджень поважних причин тривалої відсутності на службі надано не було.

Дії військовослужбовця суд кваліфікував за частиною п’ятою статті 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, що відповідно до закону є тяжким злочином.

При призначенні покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його негативну характеристику за місцем служби, відсутність сім’ї та утриманців, а також відсутність обтяжуючих обставин. Пом’якшуючою обставиною суд визнав щире каяття.

За результатами розгляду справи суд визнав військовослужбовця винуватим та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

новини Кривий Ріг LIFE