Вдень 4 квітня у Криворізькому ліцеї №35 «Імпульс» вшановували подвиг колишнього учня Євгенія Непріна: на його честь було відкрито Дошку пам’яті.
На церемонії були присутні батьки солдата – Вікторія та Геннадій, його рідний брат, родичі, друзі, однокласники, побратими, учні й учениці ліцею, вчителі, адміністрація навчального закладу, начальник управління відділу освіти Саксаганської районної у місті ради.
Непрін Євгеній Геннадійович народився 6 серпня 2000 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
З 2006 року по 2010 рік навчався в Криворізькому навчально-виховному комплексі №240, який закінчив на відмінно. На одній зі сторінок щоденника залишився запис класного керівника: «Дякую за розумного сина!».
Женя з дитинства був дуже активним, допитливим, позитивним, добрим і товариським. Найкращім подарунком майже завжди була книга, захоплювався точними науками, грав в шахи.
З 2010 року по 2015 рік навчався у Криворізькому навчально-виховному ліцеї № 35 «Імпульс» (нині Криворізький ліцеї № 35 «Імпульс») м. Кривий Ріг.
Зростаючи, формувався його характер. Він ріс розумним, доброзичливим, веселим, співчутливим, чесним, а ще був дуже надійним другом.
Займався карате, відмінно навчався на комп’ютерних курсах, додатково вивчав англійську мову, мріяв, що ми всією сім’єю будемо мандрувати.
Після закінчення школи навчався у Криворізькому гірничо-електромеханічному коледжі ДВНЗ «Криворізького національного університету», який закінчив з відзнакою і отримав кваліфікацію техніка-технолога зварювального виробництва.
Після коледжу продовжив навчання в Криворізькому національному університеті на механіко-машинобудівному факультеті і влітку 2022 року отримав диплом за спеціальністю «Прикладна механіка» і успішно вступив до магістратури за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення».
Окрім навчання постійно займався саморозвитком, серйозно захопився фізичною підготовкою.
В жовтні 2022 року, не сказавши нам жодного слова рідним, подав заявку на відбір до 12 бригади «Азов». І це був не якийсь неосмислений порив, а дійсно доросле чоловіче рішення, яке Євгеній ухвалив самостійно і поставив нас перед фактом, сказавши, що не зможе продовжити навчання, коли його рідні і знайомі пішли захищати Україну.
17.10.2022 року його мрія здійснилася, Женя успішно пройшов курс молодого бійця і отримав шеврон легендарної бригади і разом з побратимами приступив до виконання своїх обов’язків. Серйозні тренування змінювалися відрядженнями.
А у нас потягнулися довгі дні і ночі очікувань і переживань.
Євгеній не любив розповідати про війну, а більше ділився звичними речами: надсилав музику, яку радив послухати, ділився враженнями від прочитаних книг чи прослуханих цікавих інтерв’ю. Знаходив можливість вдосконалювати англійську мову. Постійно прагнув до саморозвитку.
У серпні 2023 року на Луганщині Женя отримав легке поранення і після декількох діб лікування повернувся в стрій.
А далі знову під час виконання бойового завдання в районі Серебрянського лісництва було серйозне поранення. Лікарні, госпіталі, операції і довготривала реабілітація, виснажливі тренування.
У лютому 2024 року ВЛК знову направляє на реабілітацію, але наш син вирішив повернутися до побратимів, якими пишався понад усе і переживав, щоб всі були живі і здорові. Переконати його долікуватися було неможливо.
У березні 2024 року повернувся в стрій, його призначають командиром 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання НГУ.
Знову переживання і очікування повідомлення або дзвіночка, щоб почути такий рідний голос. Останній раз Женя подзвонив нам 11 квітня 2024 року і, як завжди, сказав, щоб ми не хвилювалися, що все буде добре і щоб чекали дзвіночка, але…
13 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області обірвалося життя нашого сина.
Євгеній, виявивши стійкість і мужність, загинув стоячи зі зброєю в руках і дивлячись смерті в очі.
…І я вже пішов, не шукайте мене марно
Поволі звикаю до неба
І я вже пішов, та, напевно, назавжди…
Непріну Євгенію назавжди 23 роки.
Непрін Євгеній Геннадійович старший солдат, навідник – оператор 1- го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання НГУ нагороджений:
23.02.2024р., Указ Президента України №96, медаль «За військову службу Україні»;
17.04.2024р., Рішення виконкому Криворізької міської ради №441, нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ст. (посмертно);
23.08.2024р., Указ Президента України №573, орден Богдана Хмельницького III ст. (посмертно).
новини Кривий Ріг LIFE