Лампадки, квіти, важка тиша. І рідні очі, які дивляться зі стіни. У Кривому Розі на базі гімназії №108 відбулося відкриття меморіальних дощок полеглим захисникам незалежності та територіальної цілісності України – Інні Дерусовій, Роману Макусі, Роману Антончику, Андрію Косовану, Євгену Білоусу.
Інна Дерусова вчилася у гімназії з 5 по 10 клас. Її запам’ятали за добрий і чуйний характер, дитяче прагнення стати лікарем і допомагати людям. Тому далі її доля привела до Криворізького медичного училища. У 2015 році вона була призвана на військову службу до зони АТО. У цей же період заочно вступила до Тернопільского університету для отримання фаху психолог-реабілітолог. У перші дні повномасштабного вторгнення Інна Дерусова врятувала понад 10 військових в Охтирці Сумської області. Під час надання допомоги пораненим вона загинула від ворожого обстрілу. Сержант, бойовий медик, отримала звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно. І це не єдина відзнака. Захисниця від червня 2023 року – почесний громадянин Кривого Рогу, від жовтня – почесний громадянин міста-героя Охтирки. Для кращих здобувачів освіти у Криворізькому медичному коледжі ввели стипендію імені Героя України Інни Дерусової.
«Герої не вмирають, вони просто перестають бути поруч. Відлітають тихо, не прощаючись. Мабуть, тому, що зовсім не збиралися помирати. Мали надії на життя – любити, радіти, життю. Так і Інна. Щира, добра, чесна, порядна людина. Вона теж дуже любила життя. Любила матусю, сина, рідних, близьких. Понад усе вона любила батьківщину. Тому з 2014 року в перших рядах, коли почались бойові дії, вона була на передовій. Рятуючи життя тих, хто боронив нашу країну. Так, вона перша жінка-Герой України. Але для нас вона просто рідна душа, яка так рано пішла в засвіти. Так, як пішов її рідний брат, який теж з 2014 року боронив нашу країну. Їх немає. 2 дитини, 2 крила стали зірками на небі», – говорить Ірина Богоманова, подруга сім‘ї Дерусових.
Андрій Косован – сержант, бойовий медик роти спеціального призначення. Закінчив 9 класів у 2008 році, потім навчався у коксохімічному технікумі й Металургійній академії. Відслужив строкову службу у лавах ЗСУ, після чого залишився на захисті України. Пройшов фахову підготовку з меддопомоги. Його серце перестало битися під Бахмутом 3 лютого минулого року. Чуйний, справедливий, щирий і сміливий чоловік, який дуже любив життя і музику. Нагороджений нагрудним знаком «За службу і звитягу» II ступеня.
«Для кожної матері свій син – найкращий. Він, як і інші воїни, вони найкращі для нас. На сьогодні вони, на жаль, ангели, які з неба охороняють нас всіх. Сподіваюся, що їхня жертва недаремна. Сподіваюся, що настане кінець цьому всьому жахіттю. Сподіваюся на найкраще майбутнє», – сказала Юлія Косован, мама полеглого оборонця.
Роман Антончик навчався в гімназії з 1997 по 2008 рік. У мирному житті він працював на «Арселорі». Під час повномасштабної війни був солдатом, навідником мінометного взводу десантно-штурмового батальйону. Загинув 28 серпня 2023 року під час артилерійського обстрілу населеного пункту Вербове, що у Запорізькій області.
Роман Макуха в аналогічний час вчився у гімназії та теж працював на «Арселорі». Боронив Україну від окупантів з 2014 року. У час повномасштабної війни ніс службу як механік-водій 30-ої окремої гвардійської механізованої бригади. Загинув 16 жовтня 2022 року поблизу Нижньої Журавки Харківської області.
Джерело: one.kr.ua