У тематичній групі «Криворізька старовина» у Фейсбуці місцевий небайдужий активіст порушив питання стану так званої верби Тараса Шевченка. Деревце росте на проспекті Поштовий біля пам’ятника Кобзарю. Проте уже 8 років рослина переживає різні моменти, які не найкращим чином впливають на розвиток верби.
Допис Віктора Волошина без змін:
«Від 16 листопада 2014 року почалася чергова біографія відомого дерева Кривбасу – верби Тараса – яке зростає біля пам'ятника Кобзареві на Поштовому проспекті.
Історія появи верби біля Поштамту давня і цікава, за багато років там росло не одне дерево та зараз не про це. Теперішню вербу треба рятувати від знущального догляду працівниками міськзелентресту, які своєю недбалою роботою просто вже «дістали». Десь на третьому році життя верби вони обкопали навколо стовбура і туди здійснювали поливання. Це негативно вплинуло на розвиток кореневої системи: корінь не заглиблювався, тримався слабко.
Зрештою, 03.07.2019 року, після аномальної зливи зі штормовим вітром дерево впало. Пишна крона просто пересилила слабке вкорінення. Дерево підняли, закріпили(не служба з озеленення). А поливальники невтомно продовжували розмивати ґрунт навколо стовбура. Ще додалися постійні «візити» якогось собачника, який не прибирає за своїм чотирилапим улюбленцем. Згодом нижні гілки верби почали обрізувати і спочатку робили це вчасно, коли сама гілочка ще не була дуже довгою. Але верба росте швидко та й немає у природі якоїсь особливої технології її обрізування.
Це не спинило «доглядачів» і ось у 2022 році вони утнули таке, що просто подих перехоплює. 08.04.2022 року я побачив приклад справжнього дендрологічного вандалізму(див. світлини). !!!!!
Цікаво наступне. У липні минулого року випадково натрапив якраз на сеанс поливання газону біля пам'ятника. Одна працівниця зі шлангою імітувала дощ, а друга стояла поруч, якраз під вербою. Розповів їм про вербу, її історію, просив не обкопувати навколо стовбура та не поливати так, що вимивається ґрунт навколо кореня. Ще повідомив, що буду засівати навколо стовбура сумішшю рослин-ущільнювачів ґрунту. Обидві працівниці дивилися на мене, як на прибульця і якось мало вірили словам, хоча десь погоджувалися – та воно, отож…канєшно так…та ми і не протів, раз так…
У серпні пристовбурове «коло» я таки засіяв і там зараз непоганий стан. Та немає ніякої гарантії, що з початком сезону поливання уся послідовність «догляду» не почнеться знову. Прохання до учасників соцгрупи «Криворізька старовина»: давайте використаємо кожен свої можливості у порятунку і догляді за цим історичним деревом. Хтось може безпосередньо поговорити, підказати, «достукатися», куди треба? Бо, проживаючи за 80 км від міста, і зрізи з тріщинами варом замазувати, і рослини-ущільнювачі підсівати, а на додачу ще й моніторити обрізування та поливання, одному важко. Спробуймо разом!».
