Навіки 32. 15 лютого у Кривому Розі попрощалися з нацгвардційцем Владиславом Гаркушиним.
Свій останній бій чоловік прийняв 12 лютого на Харківщині. Його з товаришами буквально накрило шквальним вогнем росіян. Влад не вижив.
«Він був гарною людиною. Мав багато планів на майбутнє, хотів дітей. У його дружини був хлопчик від першого шлюбу, якого Влад дуже любив. Чомусь війна забирає найкращих, а нам доводиться жити з цим, ховати друзів і побратимів», – гірко каже товариш загиблого Михайло.
Знайомі вони були з дитинства, але міцно потоваришували, коли Михайло після поранення приїхав на реабілітацію, а Влад якраз потайки збирався на фронт.
«Я до останнього не знав, що він йде до війська, він це приховував. Його відправили на навчання до Британії, поставили командиром штурмового підрозділу, якщо я не помиляюся. Звідти Влад вже повернувся до 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Нацгвардії. Останній напрямок його служби – Харківський. Де саме – не знаю. Не прийнято у нас по телефону випитувати. Живий – це головне. 12 лютого їх накрили артою, багато кульових поранень. Шансів вижити не було», – з сумом каже товариш.
Ірина Корольова – перша вчителька Владислава. Про загибель свого учня дізналася два дні тому, пізно увечері.
«Мені це досі не вкладається у голові. Влад для мене до цих пір залишається дитиною. Дуже активний був хлопчик, всім допомагав. У школі – вчителям, вдома – матері. У них велика сім’я. Так боляче все це сприймати», – витирає сльозі літня жінка.
Доля відміряла хлопцю життя повною мірою, війна його перекреслила на злеті. Тепер Владиславу Гаркушину назавжди 32.
У Воїна залишились мати, дружина, брати. Вічна пам’ять Герою!
Джерело: ТРК Рудана