“У 2016 році ми з дружиною вирішили всиновити дитину. Знаєте, мали такий собі “внутрішній надлишок щастя”. Ми відчували, що маємо ресурс поділитися ним ще з однією людиною. Саме тоді у нашому житті з’явилася Юля”, – згадує тато Роман Морозов.

“Для нас усиновлення — це не технічний процес, який регламентується підручниками чи законами. Побудова родини із прийомною дитиною — це про духовність, про зв’язок дитини з дорослим, який відіграє важливу роль у її житті.

В цей момент відчуваєш, що ти вже не просто “хороший дорослий”, більше ніж просто “хороший педагог”, а вже батько дитини, яка була позбавлена цього через різні життєві обставини.

Життя змінюється кардинально, коли в родині з’являється дитина, і неважливо — генетична чи всиновлена.

Я точно не буду агітувати всиновлювати, тому що це та відповідальність, до якої людина має дозріти. Тому займайтесь душевним збагаченням, зціленням і приходьте до всиновлення із внутрішнім надлишком щастя

Інтернат та педагоги у закладі можуть бути професіоналами своєї справи, але кожній дитині потрібна Родина, щоб зростати в любові та турботі, в оточенні людей, яким можна довіритися. І хоч Юнісеф не мав жодного відношення до процессу наших всиновлень, але добре, що UNICEF Ukraine підтримує деінституалізацію та розвиток сімейних форм виховання”, – додаю Роман Морозов.

новини Кривий Ріг LIFE