Вадим Могильда – розвідник 129-ї окремої Криворізької бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, служив у званні старший солдат.

«Він не мав страху, тільки лють до ворогів. Він дійсно справжній воїн, герой України», – згадують про Вадима його побратими.

У мирному житті він працював електриком, захоплювався мотоциклами. Дуже любив свою сім’ю та був чудовим батьком доньки. Був відкритим, добрим, постійно відгукувався на прохання допомогти.

У ТРО розповідають, що завданням групи швидкого реагування, у якій був старший солдат Вадим Могильда, було підтримати вогнем та маневром підрозділи десантно-штурмових військ, забезпечити їм прикриття та відхід. Однак опівдні група потрапила в засідку та вступила в бій з переважаючими силами противника – двома механізованими взводами та чотирма БМД та одним танком.

Вадим Могильда вів вогонь із РПГ-7 по броньованій техніці росіян, поки не закінчилися постріли до РПГ. «Командир групи прийняв рішення розосередитись та дати вогневу відсіч противнику з поступовим відходом. Наша група опинилась на краю села затиснута. Вадим був з іншого боку дороги. Він зупинив активний наступ ворога своїм вогнем з гранатомета та цим вчинком врятував життя не одному з нас. Згодом Вадим прийняв рішення переміститися до нас, через дорогу, і під час переміщення отримав осколкові поранення грудної клітки, встигнув крикнути, що він поранений та впав», – розповідають про останні хвилини його життя побратими.

«Вадим спав завжди одягнений, готовим до бою. Він відважна людина, яка не злякалась і пішла грудьми на техніку. Якби не він, то я би зараз не зміг про нього нічого розповісти, як і деякі мої побратими», – згадує його товариш.

Вічна пам’ять Герою.