Про смерть відомої криворізької поетеси сповістив у соцмережі її родичи Олег Розіонов:
“Прощавай наша “ТРОЯНДА НА СНІГУ”
20 січня пішла з життя сестра мого дідуся Миколи Миколаєнко Надія Філенко (18.04.1937) – неймовірно життєлюба людина. Сама з Мар’янівки що на Криворіжжі, пережила Другу світову війну та повоєнний голодомор. Вона у нашій родині була сама запальна, адже кожне свято на якому вона була присутня перетворювалось на танцювальну площадку та співоче поле.
Вона автор поетичних збірок: «Крила дає надія», «Вечірня сповідь», «Вино в тонкому кришталі», «Вишивані рушники поезій», «Долина щастя», «Мої пісенні береги», «Життя – Великий океан», «Палітра осені», «Запливаю у світанок», «Сказати мушу», «Мелодії Ріднокраю», «Інтимні бажання», «Живу тобою». Повість «Троянда на снігу».
На Одеському форумі «Українська мова – мова єднання» одержала дипломи (2015, 2016, 2017, 2018 роки) за кращі поетичні книжки. Нагороджена грамотою на конкурсі на літературну премію ім. Олександри Девіль-Кравченко.
Надія Філенко вела активне творче життя, мала досвід роботи з видавництвом, бувала на презентаціях творів відомих письменників. Встановлювала особисті контакти з дніпропетровськими письменниками: Олексою Вусиком, Сергієм Бурлаковим, Лесею Степовичкою, Фіделем Сухоносом, Людмилою Левченко, Іриною Прокопенко, Ростиславом Маменком, Олександром Тараненком, Дорою Калиновою, Ларисою Яворською, вченими-лутературознавцями Марією Бутиріною та Анатолієм Поповським.
Спілкування з ними та підтримка брата надихнули на видання власної повісті “Троянда на снігу”. Вона мріяла, щоб хор її села співав пісні на її вірші.
Надія любила Україну та писала патриотичні твори. Ще у далекому 2015 році вона надрукувала вірш “НА ОСЕЛІ СНАРЯДИ ЛЕТЯТЬ” актуальний і донині.
Сніг розтанув, як мрії дівочі,
на узліссі газдує весна.
А у мене нічниці щоночі:
на Донбасі гуркоче війна.
Юний брате, і сину, і муже,
божевільний напав супостат.
Кров у жилах холоне в остужі:
вчора клявся, що він тобі – брат.
Гинуть діти, старенькі бабусі,
на осені снаряди летять…
Я до вас усім серцем тулюся,
бо ти муж мій, синочок чи брат.
Відвоюйте гірку перемогу,
Україні без неї не жить:
у майбутнє немає дороги,
де із золотом сяє блакить.
Спочивайте з миром, Надія. Ваша троянда на снігу ніколи не зав’яне бо вона у нашому серці”.
Щирі співчуття близьким та рідним.