Сергій – командир саперів із позивним «Сіроп». У саперській справі професійно з 2001 року. Саме тоді він вступив до саперного училища, після закінчення якого працював на одній із Криворізьких шахт.

Криворізька 129 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ продовжує цикл матеріалів – знайомств зі своїми Героями:

«З початком проведення АТО пішов до війська служити за спеціальністю. У складі саперного підрозділу 17-ї танкової бригади здійснював розмінування одного із головних, на той час, пропускного пункту біля Станиці Луганської. Потім був Авдіївський напрямок, шахта «Бутівка». Отримав контузію від підриву міни поблизу Архангельського Донецької області. Звісно, згодом, повернувся до роботи на шахті.

З початком повномасштабного вторгнення, як і більшість чоловіків із фронтовим досвідом, знову став до лав ЗСУ. Під час розмінувань в районі Архангельського, тепер уже Херсонської області, знову отримав поранення – підірвався на протипіхотній міні. Лікарі ледве врятували ногу.

Як жартома каже сам Сергій6 «До Архангельських мені краще більше не потраплять».

Попри усі ризики, «Сіроп» вважає, що найнебезпечніша робота сапера під час наступу піхоти: «Їм необхідна логістика. Тому сапери йдуть одразу за ними. В цей час ворог накидує протипіхотні міни, термін підриву яких від 12 годин до 4 діб. В цьому проміжку часу міна може некеровано здетонувати. А ти йдеш, б’єш тропу, у зеленку не лізеш, а вони підриваються з боків. Такі міни розкидають у різні способи: артою, з мінометів, як касетні боєприпаси, з вертушок… Життя сапера дуже цікаве, але залежить від його професіоналізму та янголів охоронців».

Окрім безпосереднього виконання бойових завдань, наші сапери розробляють боєприпаси для скидів з дронів, котрі надають підрозділам, які мають на озброєнні відповідні безпілотні літальні апарати».