На Донеччині загинув військовий медик з Кривого Рогу Ігор Возів. Коли почалася повномасштабна війна, Ігор знаходився на Львівщині. Звідти і вирушив на передову. Повернувся до рідного міста на щиті. Герою у березні мало виповнитися 27 років.

«Дуже гарна людина, захисник, – з болем говорить хрещений батько військового Олег. – Жаль, що не встиг створити родину. У нього могли народитися чудові діти, адже він – справжній чоловік, вірний, відданий, сильний. Був у інтернатурі у Львові, але все полишив, пішов на війну…»

У Ігоря були великі перспективи. Криворіжець навчався у медичному виші в Запоріжжі, потім став інтерном, хотів допомагати стражденним. Звістка про повномасштабний напад росії стала для нього знаком: він потрібен на фронті. Життя наших воїнів – найцінніше. Скільки людей вдалося врятувати Ігорю – немає ліку. Але сам поліг 2 лютого поблизу Авдіївки, вкотре рятуючи поранених на полі бою.

«Як боляче, від нас йдуть найкращі, – не стримує сліз колега медика Анастасія. – Ігор проходив у нас практику: в 9-й амбулаторії у Кривому Розі. Був сімейним лікарем. Добрий, професійний, чесний, порядний, мав покликання до медицини. Ми як дізналися, що доєднався до лав ЗСУ – зрозуміли, інакше вирішити не міг…»

Рідний Кривий Ріг проводжає воїна пострілами почесної варти. Вони линуть у заплакане дощем небо на знак скорботи та шани до того, хто не жалкував себе заради інших.

Батьки, родичі, друзі, побратими схилили голови біля місця останнього спочинку Героя. Вічна пам’ять! Низький уклін за подвиг.

Джерело: ТРК Рудана