Пам’ятник «Вічна любов: Луїджі та Мокрина», в якому увічнені криворожанка Мокрина (Марія) Юрзук та італієць Луїджі Педутто, хтось прикрасив осінніми віночками з кленового листя. Заквітчана листопадом пара ніби нагадує нам, що для справжнього кохання немає ні часу, ні кордонів, ні відстані.

Нагадаємо, цей монумент біля Паркового мосту, відомого як Міст закоханих, у Хрещатому парку встановили як символ Вічної любові. Криворіжці добре пам’ятають щемну історію стосунків цієї пари. Незгасимі почуття між пані Мокриною з Верабового та італійцем Луїджі свого часу здивували й розчулили мешканців нашого міста.

Доля звела Мокрину і Луїджі у німецькому таборі для військовополонених в Австрії у 1943 році, під час Другої світової війни. На той момент Луїджі був 21 рік, Мокрина була на 2 роки старша за нього та вже мала новонароджену дочку Надію. Попри тяжкі умови, вони одразу звернули увагу одне на одного. Луїджі був турботливим і уважним до українки, допомагав їй піклуватися про доньку, а одного разу власними руками зшив тепле пальто зі шматків тканини. Цей вчинок справив на Мокрину таке сильне враження, що вона поглянула на Луїджі по-іншому. І спалахнула любов.

Після завершення війни Луїджі мав намір одружитися з Мокриною та забрати її з донькою в Італію, проте їм не дали можливості залишитися разом. Влада повернула кожного з них на свою Батьківщину. Протягом багатьох років вони зберігали лише спогади. Минали роки, Луїджі одружився в Італії та виховував сина, а Мокрина повернулася до Кривого Рогу, вийшла заміж і народила трьох дітей.

Після того, як померла дружина Луїджі, він знайшов нашу землячку через програму «Жди меня». Майже через 60 років, у 2004 році, відбулася їхня зустріч. Відтоді Луїджі був частим гостем у Кривому Розі, допомагав Мокрині та її сім’ї, запрошував на гостину до Італії. Пана Луїджі гречно приймали й вітали у нашому місті, він брав участь у святкуванні Дня Перемоги, Криворізька ветеранська організація нагороджувала його грамотами. Спілкування криворожанки й палкого італійця тривало аж до його смерті в 2013 році. Мокрина пішла з життя через два роки, 4 листопада 2015-го. Люди відходять у вічність, але почуття продовжують жити – в інших вимірах, у пам’яті людей, у нашому пошануванні.

Автори скульптури – Олександр Моргацький та Григорій Костюков. 30 квітня 2017 року копію цього пам’ятника було відкрито в рідному місті Луїджі Педутто, Кастель-Сан-Лоренцо в Італії.

Фото – Ucrania en Imágenes

Джерело: ТРК Рудана